"Эх, молодежь"
Ну за часів СРСР теж боролися з п'янством і алкоголізмом. Спиртне продавали з 13 до 19 години (наскільки я пам'ятаю, бо і сам тоді був не дуже великий). Витверезники працювали (і в Ковелі теж). Живого міліціонера при виконанні службових обов'язків (а не мужика, який в міліцейській формі йде з роботи додому) можна було побачити постійно. З самогоноварінням боролися за всією строгістю закону. А результат?
Навіть після антиалкогольного указу бухарики знаходили що і де випити. Так що якщо заборонити офіційний продаж алкогольних напоїв, то тут же цю нішу займе неофіційний. А з ним, наскільки я бачу роботу наших доблесних органів МВС, боротися ніхто не буде. І тут же ця ніша криміналізується. Вийде так, що хотіли якнайкраще, а вийшло як завжди.
Трошки не в тему, але про бухариків теж.
Цієї зими, сидячи з малим вдома і дивлячись з вікна, побачив, що біля Классіка лежить мужик. Година 10 ранку. На термометрі біля -10.
Я не настільки самаритянин, щоб вести його до себе додому, але за телефон взявся. І задумався куди дзвонити. По старим стереотипам - або 103, або 102. Обидві служби пообіцяли приїхати. Через 15 хв не було ні однієї. Маючи знайомих медиків, я знаю, що алкаші їм не потрібні. Міліції вони теж вроді б нікуди не впиралися. Про 101 я тоді не згадав - спрацював стереотип, що вони тільки пожежі гасити мають. Через 15 - 20 хв пройшли якісь люди, підняли того мужика, спитали де живе і потягнули кудись під руки. Ні однієї оперативної машини не приїжджало.
Питання: кому все-таки дзвонити у подіних випадках, щоб людина не замерзла?
Ёж - птица гордая... Пока не пнешь - не полетит.
Сеяли разумное, доброе, вечное! — А выросло тупое, злобное и сдохло рано.