Oleg-Dock » 07 червня 2008, 11:06
То що у нас нема держави, я впевнений на всі 100%
І оті вислови типу: "ти не патріот", "маєте таку державу на яку заслцговуєте" це бред, у вигляді самозаспокоювання.
Я розповім нещодавню історію, котра відбулась зі мною. Сидів я в парку з друзями, було пізно сонце сховалось. І тут як завжди в цей період виходять люди условно назвем "дуже бідні", тобто це зазвичай пенсіонери котрі залишились самі (не бомжи, це факт). І розпочинають вишукувать оте 8 копійкове золото, тобто пляшки з під пива, слабоалкоголок... І тут проходить і повз нас бабця зморена старісттю (їїбе відпочивати на страрості з обовязковим наглядом) і як завжди ці люди питають: "чи можна забрать білля нас, пусту тару". А ми з дуру, не мало набрали пляшок з слабоалкоголкою. Ми - "Звісно, тільки у нас ще буде багато тари пізніше, підійдіть пізніше. І так ми перекінулись з тією бабкою декількома словами в більшості про її життя. То, що ми дізнались: Бабушка була все життя трудягою, побудувала не мало будинків в нашому славному місті, мала 5 розряд "каменьщіка", так сталось що залишилась сама, нещодавно ще прийшлось зробить операцюю на очі, що призвило до не малих витрат, тай щей прийшлось влісти в борги, отримує (ту мізерну-це добавлено мною) пенсію і відразу повертає борги. Після розмови хвилина мовчання. І тут мій друг перший протягує дватцятку, зі словами "Це вам, візьміть будласка", у мне і ще у одного друга застигли рукі в карманах (адже ми теж, в тойже час синхроно потянулись за грошима, просто наш друг оказався швидший), а чьму застигли? Та тому що побачили оту реакуцію коли вона взяла в рукі 20 грн. Її мабуть казалось, що її подарували мльйон долярів. І тут ми приблизно по такійже дватцятці добавили. Вона тихенько пішла чекать коли звільниться тара, на сусіднню навпроти лавку. Ми були троха в шоці від почутого і побаченого, хвилини три ми мовчки сиділи, і невзрачно споглядали на ту бабцю. Ту ще такийже мужчина пройшов повз нас, далі. Тема звісно у нас змінилась на співчуваючу, і ми ізрідка обмінювались якимись фразами. І головне ми спостерігали за цієюю бабцею, вона нас і далі продовжувала шокувати. Вона після того як сіла довго ще крутила ті гроші в руках, перераховувала, її казалось що вона в руках тримає багатство. І тут навіть в тимноті ми помітили що у бабці виступили сльози, вона акуратно їх стирає з лиця. Якісь декілька гривень, що молодь тратить при звичайному вилазі в центр міста, а то і більше, в декілька раз.
І це держава? Наші батьки, дідусі отримують пенсю (винагороду за довгу клопітку працю), їздять і споглядають на світ без обмежень, відпочивають на всіх цікавих курортах?
А в державі, це так. І там платять гіднуу пенцію всім, незважаючи на зміну влади. Та за гріхі попередньї влади, виплачують компенсацюю, усім, навіть не своїм громадянам. Там після виходу на пенсію, у людей дійсно розпочинається друге цікаве і енергійне життя. Торбуються за свій народ, для якого вона і існує.
І незнаю чого, але чомусь я не впевнений у своїї пенсіїї що я можу піти впевнено на старості в заслужений відпочинок, хоча працюю завжди офіційно і не мало відаю державі.
Там де себе почуваєш людиною, потрібною. Там і є Держава.
І нахер мені та політика, я хочу просто достойно жити, та впевнено себе почувати.
Востаннє редагувалось
Oleg-Dock в 07 червня 2008, 14:04, всього редагувалось 1 раз.
Орфография - как Кунг Фу....
Настоящей мастер пользуется ей только в случаях крайней необходимости...