Я на свята трохи дозволила собі розслабитись - читала художні книжки.
Проковтнула нашумівший "Код да Вінчі" (сподобалось!), почитала Ірену Карпу за порадою пана Абрама. Ось тут детальніше - означила це для себе словом "чтиво". Ну не сприймаю я матірних слів ні в житті, ні, тим більш, в літературі. Та і сюжети - одні трахи-бабахи. Подервянський теж в мене там... Забужко - ну хоч якась ДУМКА є, лексику можна пробачити.
Загалом, краще стара добра класика - Гюго, Драйзер, Ремарк. А ще краще - філософська і пізнавальна література.