....масове безробіття. Вчорашні випускники в більшості не відразу можуть працевлаштуватися. В свою чергу в багатьох (ящо не у всіх 100%!) організаціях успішно і регулярно намагаються отримати вигоду з молодих безробітних... запрошуючи, наприклад, на тимчасові малооплачувані роботи або так зване стажування, яке звісно ж не оплачується. Володіючі методами психологічного спілкування (маніпулювання) керівники і “правильно” налаштований колектив (давно і офіційно сформований) намагаються переконати старанного стажора, що йому потрібно довше повчитися, щоб стати “хорошим спеціалістом” в своїй справі... по розставлянню товару на полках тощо. Переважна більшість стажорів в кінці все ж не підходять, не отримують гроші за свою роботу чи доведена до звільнення з тимчасової роботи “за власним бажанням” діями все того ж керівництва + колектив (доля такого “працівничка” всім відома наперед: в колективі його не приймають, не спілкуються з таким, або і попросту насміхаються...”виїдають”)...
В результаті звільнення працівник (всіма переконуваний у власній вині: невмінні добре працювати чи спілкуватися з колективом) чомусь соромиться вголос говорити, що його виїли, посміялися, розвели як лоха... На запитання знайомих відмахуються: “сам звільнився: мала зарплата, тяжко тощо...”. Та і що він кому докаже? На роботі дали ясно зрозуміти: в разі чого - всі проти нього (сам буде у всьому винен!!!), або там такого взагалі не знають (в очі не бачили), залежить від ситуації.
Існує багато різних методів махінацій і обдурювання молодих безробітних. Я пишу про молодих тому, що для подібних афер підбираються переважно саме молоді довірливі особи, без досвіду, без впливових родичів-заступників. Такі піддаються маніпулюванням, в більшості не вміють постояти за себе... До них спочатку легко втертися в довіру... а потім можна і накричати, “посміятися”, звинуватити у всьому, а на кінець ще й прилякати, щоб “напевне вже...”.)
Нікого, напевне, не дивує моя писанина. Не розумію тільки регулярної безкарності таких вчинків... безсоромності дій керівників і колективів. Найгірше ж, що і держава підтримує такі дії!!! Насміхатися з “довірливішого”, постійно брехати — це все норма сучасної України?! Бо ж, як говорять старші люди: “в Радянському Союзі такого не було...”.