sibstupa » 25 листопада 2014, 07:31
Зачепило слово Щастя. Що ж воно таке - щастя?.. Колись десь тут в якійсь темі прочитав слова АндроВіта, щось таке: "маю щастя спостерігати як ростуть діти". Тоді "с пріскорбієм отмєтіл", що я пропустив це своє щастя, постійно мотаючись і рідко проводячи день-другий вдома. Проміняв на щастя можливості мати свободу і незалежність вже в 37 років, отримуючи пенсію. До букви, до останньої крапки мав щастя виконати свій контракт перед Державою і надіюсь, що матиму щастя спостерігати як Держава виконує свій контракт відносно мене до кінця… Але ж діти виросли, тепер надіюсь матиму щастя спостерігати як внуки ростуть.
А хіба це не щастя, коли комусь пощастило знайти гаманець, комусь чоловіка/жінку. Комусь пощасливило знайти хорошого доктора і вигнати глистів… У кожного своє щастя видно, бо коли я відчуваю себе щасливим, то раптом бачу, що не всі поряд розділяють мою ейфорію. І навпаки…
Свіжий приклад менш як недільної давності.
Пішов на днях в банк зняти гроші, щоб дітей відправити перезимувати Новий рік в Таїланд. В банкоматі валюти не було, то підійшов до каси і попросив з моєї валютної карточки зняти трохи доларів. Ввів пін-код і мадама видала мені долари. Поки йшов додому, то пригадував як раніше легко було дітей порадувати на Новий рік. Можна було використати мінімум грошей і своєї фантазії під ялинкою, щоб порадувати їх. Мдя… Маленькі діти – маленькі витрати… ну і далі по тексту приказки.
А на другий день зранку ще до 8-ї години дзвінок і жалібний голос управляючої додатковим офісом банку: «Будь ласка… ми вишлемо за вами машину… допоможіть… ми не можемо обслуговувати клієнтів… банк закрили поки на 2 години…» Виясняється, що гарнюня з густими довгими віями навколо Шацьких озер мені в касі видала певну суму доларів, а сама тицьнула не на ту кнопку і з мого рахунку списались лише рублі по курсу 1:1, замість валюти.
Поряд з входом в банк лежить сибірський кудлатий пес, я його не зразу і помітив – весь снігом присипаний, якби чорним носом не покрутив, то я б і не помітив що це собака лежить. Такий сніг зранку сипить… І в собачих очах я раптом прочитав: «Ти не хочеш допомогти мені, то хіба здатний ти допомогти людям?» Не простий знак…
Спочатку зайшов до знайомого начальника безпеки поздоровкатись. Поговорили «за жизнь», тема мені відома – ще не заросла стежка, котру топтав до банку кілька років. Вияснив, що у них і без мене купа проблем. Москалі по ходу п’єси міняють сценарій роботи своїх філіалів і забирають премію за перевиконаний план. Триндять про якусь свіжо-придуману фішку, що типу премія «спалюється», якщо банк допустив просрочку платежів крупних клієнтів. А просрочка була лише на один день і клієнт перерахував потім гроші. Нічого банк не втратив, але це повід забрати преміальний фонд. А тут ще я їм палку в колесо штиркнув. Касир забула отримати мій підпис в документах і з відеозапису не видно які купюри вона мені передає. Доказати, що я отримав не рублі, а долари - ніяк неможливо. А мадама тільки з декрету на днях вийшла і ще літає десь в іншій реальності, та й валер’янки вже відро випила, вся заревана. Та й управляюча може без роботи залишитись, навіть якщо самі компенсують банкові збитки.
Прийшлось мені їх втішати. Зробили ми все як треба, довго дякували мені. Коли виходив з банку, то якраз вже знімали табличку «Банк закрыт по техническим причинам». Пошукав очима ту собаку. Чомусь тепер мені захтілось глянути йому в очі. У мене так легко на душі. Зробив те, що зобов’язаний був зробити.
І ось новий висновок і черговий парадокс життя – касир і управляюча допофісом виглядали зараз більш радісними і щасливими, ніж коли ще ніякої події і не було. Тобто, щоб бути щасливим і оцінити радість життя в монотонній метушні, потрібно пережити стрес. Можливо це і є щастя?