Сподобався форум - постав +1

Ідіоти ковельські (і не тільки)

Наше місто (без спаму і флуду)

Модератори: AndroVit, Igal, Ruslana TS, nekton

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 07 травня 2012, 16:57

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення Igal » 07 травня 2012, 23:49

“Мудрость состоит в том, чтобы победить самого себя, тогда как невежество ведет к поражению от самого себя”.
Аватар користувача
Igal
 
Повідомлення: 649
З нами з: 30 липня 2005, 13:31
Подякував (ла): 20 разів.
Подякували: 17 разів.
Район міста:

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення vana » 08 травня 2012, 08:23

Привіт.Так розумію,полку форумчан-парашутистів прибуло.Я з парашутом не стрибав.Всілякі розважальні атракціони "типу парашут" не зараховуються.Щось в цьому є.Зробити крок в "нікуди" не тільки в переносному, а й в прямому розумінні слова на величезній висоті.Надія на парашут,що виручить.Людині властиво боятися висоти.Ніколи не аналізували свої відчуття,коли стоїте на краю прірви і заглядаєте туди? Наприклад,коли встановлювали телевізійну антену на даху п"ятиповерхівки ,підходили до краю ринви і дивились вниз.Страшно. Тут природа страху така,що людина не боїться того ,що може впасти вниз.Людина боїться того,що на підсвідомому рівні їй ЗАХОЧЕТЬСЯ зробити крок в прірву(а що там?),а її свідомість не встигне сказати "ні",або зробить це запізно.
Трохи фізики.Цікаво,як можна погасити вертикальну швидкість падіння з парашутом.Боже упасі,не подумайте,що я хочу вивідати військову таємницю нашого "старшого брата" :-): ,якщо не можна,не кажіть. Якесь ноу-хау? :du_ma_et:
І про відпущення гріхів .Цитата:
"На третий день отец Федор стал проповедовать птицам. Он почему-то склонял их к лютеранству.

— Птицы, — говорил он им звучным голосом, — покайтесь в своих грехах публично!

На четвертый день его показывали уже снизу экскурсантам".
("12 стульев",И.Ильф,Е.Петров.)
Оригінальний подарунок зі шпагатом своїй половинці на день народження! :-): Цікаво,чи сподобався."Камасутра",певно,відпочиває. :-):
vana
vana
 
Повідомлення: 343
З нами з: 27 лютого 2008, 00:50
Подякував (ла): 0 разів.
Подякували: 0 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 08 травня 2012, 12:09

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 08 травня 2012, 12:28

Сібступа присвячує ці спогади своєму вчителю російської мови, який пішов перевірити диктант у Зеленого Змія та так і не повернувся.


Я думаю подібних випадків у курсантів і студентів всіх часів та народів було немало. Був у нас в училищі викладач теорії двигунів. Основна маса спеців традиційно була з “бувших”. Деякі були вже назавжди такими заскорузлими солдафонами. Мені ще від баби дісталась здібність інтуїтивно по обличчю, по голосу, по очах читати характер та судьбу людини. Баба вміла руками та словами трохи людей лікувати. Я став помічати, що біля мене якось завжди кучкуються люди і у мене деколи трохи пропадають сили. Потім мені розумні люди пояснили, що я роздаю добру енергію. Так що закладений батьками аналітичний склад розуму та бабина сила пізніше не залишились незатребуваними.
Цим користувались мої командири, коли зустрічали ой яких високих небожителів Москвабада. Мені тоді милостиво дозволялось тусити з тими полковниками, носити їх знамениті пОртфелі та під цим “прикритієм” виконувати основне оперативне завдання – “сканувати” шухлядки для мізків і пОртфелі методами Чумака та Кашпіровського.

І помилок у мене не було. Я точно викладав інформацію що готувати: вазелін чи шнапс, в якій кількості і коли тре буде те подавати. Особливий у кого шок, а у кого і фурор викликала інформація, що мені вдалося просканувати кусочок якогось тексту: «… вправити геморой полковнику ККК, а полковнику ТТТ наладити пєндаля і подякувати за службу…». ;;-))) Після такого вже деякі, проходячи біля мене, метушливо хрестилися правою рукою і плювали через ліву, яка закривала партбілет в кармані на серці від тих ритуальних тьфу-тьфу-тьфу.
Вибачте, щось я трохи відхилився від основної теми.

Так ось продовжую: училище, учбовий корпус, викладач теорії двигунів. Сканую тіпчика: так легко побачити в тих вицвілих на пекельному ангольському сонці очах, в тих зморшках виконаний священний обов’язок по захисту рубежів рідної Батьківщини, героїчні безсонні ночі і літрами пролиту кров, втрачену силу в помітно тремтячих руках за наше безтурботне дитинство! Може хтось так і бачить. А я нічого, крім П”Є і п’є СИЛЬНО, не бачу. Кине сірника на підлогу і дві пари ходить носком черевика штовхає того сірника по аудиторії – грає там собі якусь одному йому відому гру на паркетинах і монотонно бубнить інформацію. Рідко хто писав в цей час конспект – вся увага на той сірник! Головне було його не перебивати і щоб сірник не зачепився за яку тріщину, бо тоді нам зразу хтілося до викладача етики та естетики. За манери, харизму і нетрадиційну лексику ми йому придумали відповідне псевдо з властивою нам повагою: “Ви Ібу”. Як тільки псіхоне, то зразу Ви Ібу, Ви Ібу! А я кожний раз думав: кулє ти своє ім’я повторюєш, хіба я забувся, я з перших днів пам’ятаю як тебе звати?! :-)

Ну так ось, приходить пора здавати екзамен курсовий. Здати у нього на «три» мрія кожного свідомого курсанта. Стелемо на стіл бархат, графин для води - все як треба. Пам’ятаємо, що любить пийнути. Замість води ллємо в графин горілку. Я і потім в бригаді часто таким користувався: якщо якийсь довгий нудний замполітський день, то народ потихеньку попиває з графина на підвіконні “водичку”, головне комісару на стіл настоящого графина поставити – не переплутати. Ну так ось, починається екзамен. Через якийсь час дядько наливає водички і після перших ковтків о#уєває. Ставить стакан і бігом з аудиторії. Гвалт! Зараз приведе НачУчу і будуть робити нам контузію ректальну своїми пісюнами! Опорожнюємо графин за вікно і швиденько наливаємо води. І тут повертається той викладач неабияк захеканий з пиріжками з буфету і наливає стакан…
Після того пройшло вже багато часу, двигунів різних наексплуатувався, але теорію двигунів памятаю краще, ніж дати народження дітей.


Різні спеціальні предмети були. Запам’яталась ще метеорологія. Абсолютно безкорисна наука. Ну Ви ж знаєте які зараз прогнози робляться. Що мені подобається в синоптиках - це те, що вони завжди класно можуть роз’яснити чому не здійснились їхні прогнози. Викладачем була бувша льотчиця. Запам’яталося тільки ім’я Зіна. І саме головне на заліках було якось умудритись хитро запитати про польоти, про управління крилатою машиною. Шо тут починалось! Вона з таким азартом і настроєм розповідала про все, сідала на крісло, ставила між ніг довгу дерев’яну указку одним кінцем в підлогу і, ніби ручкою управління літаком, показувала як льотчики рулять в кабіні. Сама цікава фігура була петля Нєстєрова (мертва петля): Зіна в захваті тягнула указку рукою “на себе” все більше і більше, задираючи спідницю і нам, ніби підводникам після спливання з глибин океану, відкривався чудовий горизонт – такі собі жіночі панталони. Деколи при імітації мертвої петлі падала з кріслом назад.

І на сьогоднішній день в різних місцях при зустрічі з однокашниками смакується ця історія! Адже саме тоді була відкрита і записана золотими буквами в історію славного училища аксіома «Кто нє відєл трусов Зіночки – тот нє знаєт мєтєорологіі».
Тут однозначно ідіотами були ми, тепер стидно, але шо вже тут поробиш :smu:sche_nie:
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 09 травня 2012, 06:09

Оскільки мені властива деяка ліричність в своїх роздумах, то любителям сухих фактів і власникам мізків математичного складу пропоную пропустити текст до саме амбули.

Їдемо з дачі, раненько-раненько виїхали в місто. Хочеться встигнути на парад. Колеса слухняно намотують кілометри дороги. За кермом завжди легко думається. Пригадалося перше місце роботи після виходу на пенсію по вислузі років.
Хлопці приводять мене в службу безпеки самого, на той час, ефективного підприємства алкогольного напрямку. На посаді замісника начальника зміни СБ починаю розбиратись в новій для мене системі, знайомлюсь з новими людьми – фанатиками виробництва і дегустації алкогольних виробів. Одним словом реально спустився з небес на грішну землю. Ну а так як я люблю спілкуватись з цікавими людьми, які виділяються з сірої маси, то незабаром знайомлюсь з Вітьком, таким собі йолопом років 35-ти, слюсарем холодильних установок з золотими руками і повним джентльменським набором ідіота-лауреата. Шеф безпеки якось сказав: «Нада за нім смАтрєть, а то етот ідіот ещьо ползавода спаліт». Так воно потім і вийшло, але зараз мова не про це. Побачив якось Вітьок, що я доливаю тосол в систему охолодження двигуна авто і з апломбом гуру-їздюка заявив: "Хєрлі тєбє нєкуда бабоси дєвать, зачєм тосол покупаєш? У мєня в хАзяйствє єсть літров 100 лішнєго етілєнгліколя . Зальйош і прА всьо забудєш. Я всєгда так дєлаю". Ну, а так як в основі тосолу той самий етиленгліколь, думаю а чому б не залити 100%-й нерозбавлений. А так як на все життя витаврувалося наше «уходя с аеродрома что-нібудь возьмі для дома», то думаю треба воно мені чи ні, але ж халява. Припер він мені 10 літрів тої рідини. Я спочатку на мороз 30-ти градусний на ніч каністру виставив (кулє, тоже не пальцем роблений) і впевнившись, що ні одна крапелька не замерзла, поміняв тосол на 100%гліколь і катаюсь собі. Десь місяці через два так чую ніби піщить щось секунд 5-10 коли запускаю мотор. Відкрию капот – все вроді нормально, може думаю стартер дуркує. А воно все частіше і частіше, і тільки коли двигуна запускаю, а як прогріється, то стає все нормально. І ось поїхали ми одного разу за місто і на трасі десь після кілометра 80-го стає двигун. Таке враження, що бензин закінчився, але ж знаю, що майже повний бак. Пробую запустити - не виходить, хоча стартер так прямо завзято крутить. Відкриваю капот, шукаю іскру. І лише коли зняв кришку ГРМ, то зразу зрозумів, що порвався ремінь ГРМ. На СТО потім мені пояснили, що в моєму моторі помпа системи охолодження стоїть в блоці і підшипник крильчатки змазується тосолом. А так як 100%етиленгліколь дуже агресивна рідина, то потихеньку підшипник помпи почав підклинювати і врешті-решт заклинив зовсім, а зубчатий шків рвонув ременя ГРМ. А це для багатьох машин вже біда – загинає клапани двигуна. Зекономив я на тосолі двадцять мертвих американських президентів, а попав на тисячний ремонт. Я ще довго потім згадував уроки хімії в школі, на які майже не ходив, і як перед уроком соплями мазав вчительці ручку дверей в класі перед приходом «улюбленої» хімічки. Тепер ось гекнулося мені тією хімією.

Колеса продовжують слухняно намотувати кілометри дороги. Особливо не спішу - "тошню" потихеньку. Можу собі таке дозволити:

«Кто понял жизнь, тот больше не спешит,
Смакует каждый миг и наблюдает,
Как спит ребёнок, молится старик,
Как дождь идёт и как снежинки тают.
В обыкновенном видит красоту,
В запутанном простейшее решенье,
Он знает, как осуществить мечту,
Он любит жизнь и верит в воскресенье... »(с)

Вчора подзвонила племінниця з Луцька. Трохи поговорили. Каже, що до вчорашнього дня прямо спека була майже +30. А у мене ще клімат в авто виставлений на +20. Хочеться нарешті природного тепла і спокою. Ніби і непогано тут. Дуже легкі люди. Відкриті і добродушні сибіряки. Тільки мороз настільки пробрався під шкіру, що скільки б не жарився, навіть в самих гарячих країнах, почуття дискомфорту від очікуваних мурашок при поверненні не проходить. Тут словами не розкажеш, треба пожити тривалий час, коли зима - рівно половину року. Тим більше, що народжений в іншому кліматі і почуття контакту босих ніг з теплими Волинськими стежками живе і нині. Видно прийшла пора вже шось вирішувати. Переселитись в жарку Азію не виникає бажання навіть теоретично. Теплі європейські країни манять. На Волині велика родина, клімат хороший і до жарких європейських країн думаю годин 10-15 їзди на авто. І чому б не Ковель?! А раптом?!

Комп підказує, що пора накормити свій борт. Заїжджаю на заправку, підскакує обслуга. Віддаю кредитку, спостерігаю як безкоштовно миють лобовік, фари, номери, прив’язують георгіївську стрічку до антени. Будуть однаково обслуговувати незалежно від того, на якім авто ти заїхав – боротьба за клієнта. Питають чи ще шось зробити. Дякую, розписуюсь в їхньому чекові, забираю свій. Навіть не відірвав опу. Вирулюю на дорогу… і тут в футляр для мізків, наче Перун, традиційно прилітає радіограма: “І ти готовий зрадити землі, яка багато дала тобі? А якщо ТАМ буде все не так комфортно, як ти вже звик?!”
Треба розібратись в своїх “хотілках” і можливих майбутніх проблемах. Як про мене – якщо так кардинально міняти місце проживання, то має бути стимул! У мене він є - я збираюсь в дитинство своє повернутись. Повернутись максимально комфортно. Щоб не прийшлось потім згадувати Талейрана "это не измена, это намного хуже - это ошибка".

Саме амбула:
Чи можна жити в Ковелі? Живуть же люди. Пенсія мені гарантує кусок хліба з таким же куском сала. І ось тут виникає перша проблема – отримувати пенсію від Росії чи оформитись в Україні? Поміняти громадянство чи ні? Вже трохи цікавлюсь процедурою міграції і вилазять перші корчі: при отриманні громадянства України потрібно офіційно відмовитись від російського. Ну що за ідіотизм! Пропадуть деякі зароблені і звичні мені бонуси соціального захисту, котрих ще в Україні немає. Ну з цим я сам якось визначусь.
Ну так чому Ви живете в Ковелі? А хто десь поїхав, то чому не повертаєтесь назад? А якщо хтось повернувся – чи не пошкодував? Чим виділяється наше славне місто серед інших, не менш славних і гарних? Які плюси Ви ставите місту? Буду дуже вдячний, вислухаю всі “за” і “проти”.
То добавте ідіоту впевненості чи нарешті назавжди відговоріть переїжджати в Ковель.

Оце ставлю крапку та біжу на парад. З святом Вас всіх, земляки!


[quote="sibstupa" P.S. Панове модератори чи адміністрація! А скільки букафф я можу за один раз тут запостити? Бо боюсь, що все не влізе якимсь разом.[/quote]
Так ніхто і не відповів. Продовжувати експерименти чи вже заткнутись “ситій сибірській морді”? :du_ma_et:
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення Анатолій » 09 травня 2012, 07:10

Аватар користувача
Анатолій
 
Повідомлення: 139
З нами з: 03 вересня 2009, 09:10
Подякував (ла): 5 разів.
Подякували: 5 разів.
Район міста:

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення irma » 09 травня 2012, 23:08

Людина просить поради, на роздоріжжі можна сказати стоїть, а ви - банкет!

sibstupa, на форумі були вже подібні моменти і теми, ось перегляньте:






Якщо у вас тут рідня - приїдьте, поживіть трохи, придивіться, прислухайтесь до своїх відчуттів...
Ворогів я закидаю квітами – у труні. Сальвадор Далі
Аватар користувача
irma
 
Повідомлення: 2964
З нами з: 15 грудня 2003, 00:17
Звідки: Ковель
Подякував (ла): 25 разів.
Подякували: 69 разів.
Район міста:

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 10 травня 2012, 17:28

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 10 травня 2012, 17:39

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 10 травня 2012, 17:47

Розкажу ще історію із серії «з небес на землю».
Я прийшов на об’єкт якраз в самий розжар переробки самОї концепції системи безпеки підприємства та особистого захисту топ-менеджерів. Після того, як Генерального якось на світлофорі кемеровські бандюки викинули з джипа разом з водієм, він прийняв рішення кардинальних перемін. Саме тоді на посаду нач СБ був покликаний Максимович.

Максимович, після відставки з Бердської бригади, був запрошений друзями в Москвабад на хороші гроші, але видно Генеральний (він же і основний акціонер) так цікаво розповів йому про свій завод з чудовими трудовими династіями ідіотів-виробників-дегустаторів, що врешті-решт Максимович кинув свого ушатаного в мотлох праворульного корча марки тойота, сів на подарований Гелендваген і приїхав на об’єкт познайомитись з таким славним колективом та від душі поділитись своїм досвідом, так і не оціненим толком державою.

Максимович, провівши рекогносцировку території, з запасом (для шукаючих роботу своїх бувших підлеглих) намітивши установку стаціонарних вишок, з неменшим запасом затвердивши штатний розклад, взявся за реалізацію особистої недоторканості Генерального директора (ГД). Тоді з’явився перший в місті чорний чумаданчик РЕБ (радіоелектронної боротьби), озброєні ЧОПівськими ІЖ-71 професійні «тілкИ» і почалися практичні заняття з «тілкАми» та з ГД по виживанню на полі конкурентної війни в бетонно-скляних джунглях алкогольного виробництва. Максимович займався з ГД серйозно. Через недільку-другу ГД по команді «Загроза!» так живенько падав на асфальт за новенький броньований до глушка джип, що особиста охорона ще навіть не встигала розстібнути кобуру зі зброєю.

Ну так ось, діжурю якось на об’єкті, ГД провели за ворота, ну і пропоную колезі хвилин 40-50 розім’ятися в спорткомплексі. А комплекс там чудовий! Тенісний корт, качалка, сауна, нормальний басейн і інші ніштяки. По моторолі даємо начкару команду зняти спорткомплекс з охорони, беремо дубль ключа і йдемо туди. Ну і хто б міг подумати, що ГД загрузить сім’ю і також захоче заїхати в спорткомплекс?! Ми собі позаймались трохи і йдемо до виходу, а в цей час два джипа з ГД та «тілкАми» під’їжджають до дверей комплекса і виходять з машин. Мій колега стандарту 2х120кг йде попереду. Підходимо до дверей і якогось хє*ра він раптом лоу-кіком з усієї сили лупить в ті двері. Двері з першою космічною швидкістю відчиняються і луплять по стіні. Генеральний, пустивши гази, моментально падає за джип, тілки хапаються за іжаки і, слава Богу, що їхній зоровий рефлекс той раз спрацював швидше ніж рефлекс самозахисту. Лежати б нам ідіотам продірявленим капітально.

Після того Генеральний сказав геніальну фразу Максимовичу: «Я скорєє ворота золотиє поставлю на заводє, чєм твоім ідіотам добавлю зарплату».
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення Hapuga » 10 травня 2012, 23:15

Нарешті вдалось нормально, смакуючи вашу манеру , прочитати всі ідіотські випадки з життя. Дякую за цікаву розповідь з парашутного життя, приємно знати що на форумі є людина яка бачила землю в "нарізці" полів. Взагалі я досить обережний... здається. Тому серйозних травм, ніколи не отримував і всі мої авантюри закінчувались благополучно. З парашутного життя , пригадується такий випадок. Перші мої змагання з класичного парашутизму у Вінниці. В яких є два єтапи. Це точність приземлення. Поцілити потрібно в мат. На якому розміщувався блін з так званим "нулем". Та з виконання фігур у вільном падінні. Так званий комплекс, якого я в житті ніколи не крутив. Комплекс включає в себе два розвороти вправо-вліво на 360 градусів, за допомогою рук. Далі ніби присідаєш в повітрі з витягнутими вперед руками і робиш сальто назад. І знову права- ліва спіраль та знову сальто. Ну висота 2200 випадаю , трішки падаю щоб набрати швидкості. На висоті десь 1800 починаю крутити спіралі, все нормально. Далі ввод на сальто і починається "ковбасня" з якою я починаю істерично боротись. Виходить це в мене не вельми вдал та швидко але коли опинаюсь в стабільній позі кидаю "медузу" і дивлюсь на висотнік. А поскільки в мене ВПшка, це такий радянський в якому дві шкали висоти. По колу на циферблаті розписана на 10 метрів до кілометра. А в маленькому віконичку цифрами прокурчується цифри 1-2-3 км. Звісно що в ершу чергу я бачу цифри 550. О думаю щось високувато відкрився. Типу на півтора кілометрах. І тільки коли після того як повис під відкритим куполом почув як затріщав прибор на запасці. Поглянув на висотнік і тільки тоді до мене дойшло, що кинувся на 550 а повис на 350. Звісно приземлився "фіг зна де" і з повинною головою побрів на стартову площадку. Отримав втик від керівника польотів. І саме ідіотське те, що знову поліз крутити комплекс і все повторилось в тій самій послідовності. Після того я довго боявся робити сальто.Ха тоді в мене ще один кумедний випадок.Мега-горе спортсмен умудрився згубити по дорозі на змагання... парашут. Випав з автобуса через відчинені двері. А я помітив це тільки коли почав збирати тлумак до виходу з автобуса.Звісно прямо перед шокованими пасажирами розігралась істерикам з воплями та іншим проявом емоцій. Правда чере 5 хв біля мене на авто був командир вінницьких парашутистів і поїхали шукати. По дорозі уточнюючи чи є в них в клубі орендні парашути. А парашут знайшли в ГАЙців. Які за символічну винагороду мені його повернули. В те що я його знайшов я неміг довго повірити. А Хапуга прославився в парашутних колах. :ny_tik:
Інший випадок стався зі мною в років так 13-14. Привіз брат з воєнки в когось відібраний газовий пістолет. Щоб назад через кордон його не везти, залишив його мамі. На той час ми з мамою жили удвох. І звісно, що приховати вона від мене місцезнаходження цього притягуючого предмету незмогла. Коли мені кортіло і мами небуло дома я дітавав, чистив, гравсяв крутого мена кляцаючи курком , приставляв до голови і спускав курок і ховав. Якось після одного "баловства" я вставив обойму , пересмикнув затвор і нажавши на спуковий гачок легенько відпустив курок. Так щоб пістолет невистрілив. Але коли мені прийдеться оборонятись від нежданних гостей, то я небуду смикати затвор а тільки пальцем зведу курок і шмальну. Заховав і забув про цю маніпуляцію. Далі здогадатись неважко. Баловство яке закінчилось неочікуваним пострілом в ліжко, там наскрізь просмаленими розпеченими газами ковдрами. Добре хоч не в голову чи не в очі. Звісну, що тут вже і розчинені навстіж вікна-двері. Швидке прання понівечних підодіяльників, яке незмогло приховати злочину. Потім ляпаси по мордах від мами і істерика від того чим ці ігрища могли закінчитись. Це найбільші ідіотства, які мені запам"ятались.
"И не бойтесь убивающих тело, души же не могущих убить..."
Аватар користувача
Hapuga
 
Повідомлення: 1826
З нами з: 29 січня 2007, 23:59
Звідки: з Горохова я!!!
Подякував (ла): 47 разів.
Подякували: 90 разів.
Район міста:

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення toha » 11 травня 2012, 11:36

Аватар користувача
toha
 
Повідомлення: 3340
З нами з: 15 листопада 2007, 19:31
Подякував (ла): 9 разів.
Подякували: 15 разів.
Район міста:

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 11 травня 2012, 14:01

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 11 травня 2012, 14:04

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Поперед.Далі

Повернутись до Ковельські балачки

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 19 гостей

cron