dinata » 09 листопада 2011, 12:14
Шановний Гном!
Підскажіть, будь-ласка, що можна протиставити таким "законним" рішенням апеляційних судів, які застосовують норми Житлового кодексу УРСР і закону Про приватизацію житлового фонду до правовідносин між споживачем ЖКП і виконавцем і повністю ігнорують існування Закону про ЖКП і визнають це законним? І при цьому споживач повинен доводити існування послуг за відсутності договору з вини ЖЕКу, а ЖЕК апріорі визнається сумлінним виконавцем? Що порадите, адже в мене аналогічна ситуація, суддя міського суду Рівного застосував норми ст.66, 68 ЖК України, хоча я НЕ КВАРТИРОНАЙМАЧ, і апеляційний суд визнає це правомірним, вириваючи "підходящі" статті з ЦПК, ЖК і тупо забиваючи на існування спеціалізованого закону, що регулює дані правовідносини. Що протиставити в суді такому нахабному знущанню з права?
Ухвала апеляціного суду:
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Мельника Ю.М., Собіни І.М.;
секретар судового засідання Панас Б.В.,
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 22 березня 2011 року у справі за позовом Державного комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 2»м. Дубно до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 22 березня 2011 року позов Державного комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 2»м. Дубно (далі –ДКП «Житлово-експлуатаційна контора № 2»м. Дубно) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги задоволено. З відповідачки на користь позивача стягнено 1143,5 грн. заборгованості за надані послуги з утримання житла та прибудинкової території.
В поданій на це судове рішення апеляційній скарзі відповідачка доводила, що задовольняючи позов, місцевий суд не врахував 72,35 грн., які були оплачені нею 17 грудня 2010 року. Не зважив на те, що строк укладеного нею із позивачем договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території закінчився ще 15 лютого 2000 року, а новий договір сторонами не укладався. Фактично ж позивач належних послуг мешканцям будинку не надавав, про що свідчить та обставина, що ремонт внутрішнього водопроводу, каналізації, даху, під’їздів в їхньому будинку, який був збудований ще у 1966 році, позивачем ніколи не проводився. Інші послуги –з освітлення сходових кліток, підвалів, прибирання прибудинкової території, вивезення сміття тощо –ДКП «Житлово-експлуатаційна контора № 2»м. Дубно надавалися неякісно.
Покликаючись на ці обставини, відповідачка просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати і справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ДКП «Житлово-експлуатаційна контора № 2»м. Дубно, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.
Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями (зараз –Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків).
Частиною 1 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, встановлено, що утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів її власників.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та згаданих Правил власники приватизованого житла у багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов’язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.
Тому навіть відсутність договірних відносин не є достатньою підставою для звільнення наймача чи власника житлового приміщення від оплати житлово-комунальних послуг, оскільки обов’язок з їх сплати на них покладений законом.
Пунктом 7 ч. 2 „Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків”, затверджених Постановою КМ України від 8 жовтня 1992 року за № 572 встановлено, що власники, наймачі, орендарі квартир зобов’язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка, яка проживає у АДРЕСА_1, допустила заборгованість перед ДКП «Житлово-експлуатаційна контора № 2»м. Дубно за надані послуги з утримання житла та прибудинкової території в сумі 1143,5 грн.
Тому за таких обставин місцевий суд законно й обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ДКП підлягають задоволенню.
Допустимих ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»доказів про порушення позивачем порядку надання послуг відповідачкою суду не надано.
Доводи апелянта про те, що задовольняючи позов, місцевий суд не врахував 72,35 грн., які були сплачені нею 17 грудня 2010 року, не ґрунтуються на матеріалах справи (а. с. 53 зв.).
Якщо ж унаслідок ненадання або неналежного надання позивачем послуг, відповідачка ОСОБА_1 понесла якісь збитки, то вона вправі із зазначеного приводу звернутися до суду з відповідним позовом.
Тому з урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясував всі дійсні обставини спору сторін та, виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 22 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.