Ти ніколи не почуєш мій голос
Це край землі
Де не кожен зможе спочити
Там де на місці впавшого листя
Проростають дерева
Спалахи наших вогнів
Знову зможуть дарувати тепло
Мені прикро за себе
І за вчинки мої
Я підтверджую,своє зникнення
Я знову зриваюсь з місця
Біжу,розбиваю коліна
Не знаючи чи повернусь
Не дай мені відійти
В холодний світ
Або залиш мене вже там
Цей страх глибший за небо
Вітер знову проти мене
Але мине лише день
І вітер стихає...
І знову цей колючий страх
Немов кактус чіпляється в шкіру
Так же само як і ти втираєшся в довіру
Дзеркало не відобразить моє я
А те що відображає це не я
Може мене там і не чекають
Тоді чому я туди так рвусь?
Зберегти усе що втрачено
Втратити усе що ти зберігав
Чому я повинен просити?
Да!Да!Да!Вколи мені морфій
Не дай же померти...
Опустити руки
Закрити очі
Зупинити серце
І вже нічого не хочеш...........................................