Боже! Все так чинно-стримано і наааарешті на самій ост. стор. закінчилось весіллям, на якому наречені вперше доторкнулись одне до одного, взявшись за руки.
"О времена, о нравы!" Напевно, я б не змогла в таку епоху жити! Ніяких мобілок, листування зі всіма правилами ввічливості та пунктуації, кінним екіпажем туди - кінним назад, гувернантка до кожної баришні, а у "маман -нерви, її не можна турбувати". Одні лише візити, бали, візити у відповідь, прогулянки по парку, світські розмови про погоду і самопочуття....
Ну ледве дочитала! Так хотілось місцями вмішатись в сюжет!