AndroVit » 23 березня 2010, 00:58
Про утиски від радянської влади своїх родичів я міг би розказати трохи більше тебе. Але навіщо?
Всі критики СРСР кивають на роки правління Сталіна, тобто 1925-1955 роки. А потім? Так, життя було не дуже добре, і це не дивно - після такої війни. Так, на заході України традиційно боролися з проявами націоналізму, знову ж перегинаючи палку. До речі серед "борців" було немало українців.
А тепер набирай до рота чого хочеш, щоб плюнути в мою морду. Бо буду казати неприємні тобі речі.
1. Керівники любого рангу в Україні не могли настільки зажертися як зараз.
2. Моє дитинство, яке пройшло в СРСР, я вважаю щасливим. При тому, що батьки не були біля корита. Мама працювала "середнім медперсоналом" в лікарні на 80 рублів, батько - вчителем в колонії за 120 рублів на місяць. Це зарплати на 1984 рік, коли я вступав в суворовське училище і потрібна була така довідка. Батько був членом КПРС, але це не позначалося ні на чому, крім сплати внесків.
3. Мої батьки спромоглися побудувати власний будинок. Допомагали їхні батьки, але в основному НА ЗАРПЛАТУ.
4. В усі місця. куди я поступав, батьки приїжджали після вступу.
(До відома, в СРСР було приблизно 18 млн комуністів. Якщо ти думаєш, що всі вони були керівниками, то помиляєшся.)
Отже я висловлюю СВОЇ думки, які базуються на МОЄМУ життєвому досвіді, а не тому, яким поділилися дідусі, бабусі та герої УПА.
Шодо СРСР поділяю думку автора одного з крилатих висловів: "Те, кто не сожалеют о распаде СССР - не имеют сердца, те, кто желает его восстановления - не имеют головы". Голову я маю, серце теж.
Ёж - птица гордая... Пока не пнешь - не полетит.
Сеяли разумное, доброе, вечное! — А выросло тупое, злобное и сдохло рано.