Додано: 27 грудня 2007, 01:18
Страшний ялинконенависницький вірш на ідеології якого виховувалися, як мінімум чотири покоління сучасних людей:
У лісі, в лісі темному,
де ходить хитрий лис,
росла собі ялиночка
і зайчик з нею ріс.
Ой снігу, снігу білого
насипала зима!
Прибіг сховатись заїнько -
ялиночки нема...
Ішов тим лісом Дід Мороз,
червоний в нього ніс,
він зайчика-стрибайчика
у торбі нам приніс.
Маленький сірий заїньку,
ходи, ходи до нас!
Дивись, твоя ялиночка
oсяяла всіх нас!
В оригіналі:
В лесу родилась ёлочка,
В лесу она росла,
Зимой и летом стройная,
Зелёная была.
Метель ей пела песенку:
«Спи, ёлочка, бай-бай!»
Мороз снежком укутывал:
«Смотри, не замерзай!»
Трусишка зайка серенький
Под ёлочкой скакал.
Порою волк, сердитый волк,
Рысцою пробегал.
Чу! Снег по лесу частому
Под полозом скрипит;
Лошадка мохноногая
Торопится, бежит.
Везет лошадка дровеньки,
А в дровнях мужичок,
Срубил он нашу ёлочку
Под самый корешок.
И вот она, нарядная,
На праздник к нам пришла,
И много, много радости
Детишкам принесла.
За часів дикунського царату на самому початку минулого століття в одній дрібнобуржуазній родині жінка-вчитель і бібліотекар Раїса Адамівна Кудашева, в дівоцтві Гідройц(вона ще й дітей вчила?який жах!) написала ці слова, які прославляли і оправдовували масовий геноцид ялинок, а царський вчений-агроном Леонид Карлович Бекман (ото вже паскуда, ще й біолог-ароном) склав відому музику. Для політкоректних зауважу - автори походженням з західноєвропейських народів. Як наслідок: молоде покоління підданих імперії через півтора десятки років включилось в революційні події, які привели до створення людиноненависницької Радянської держави. Спочатку рубали ялинки - потім голови. Наступне покоління рубак порубало власну історію про Сталіна, наступне порубало про Хрущова... Нинішнє - просто "рубає" за дві щоки. Або рубає всіх і вся. Правда є й ті хто ще не "врубався". Ім легше. З них ще можуть вийти люди.
У лісі, в лісі темному,
де ходить хитрий лис,
росла собі ялиночка
і зайчик з нею ріс.
Ой снігу, снігу білого
насипала зима!
Прибіг сховатись заїнько -
ялиночки нема...
Ішов тим лісом Дід Мороз,
червоний в нього ніс,
він зайчика-стрибайчика
у торбі нам приніс.
Маленький сірий заїньку,
ходи, ходи до нас!
Дивись, твоя ялиночка
oсяяла всіх нас!
В оригіналі:
В лесу родилась ёлочка,
В лесу она росла,
Зимой и летом стройная,
Зелёная была.
Метель ей пела песенку:
«Спи, ёлочка, бай-бай!»
Мороз снежком укутывал:
«Смотри, не замерзай!»
Трусишка зайка серенький
Под ёлочкой скакал.
Порою волк, сердитый волк,
Рысцою пробегал.
Чу! Снег по лесу частому
Под полозом скрипит;
Лошадка мохноногая
Торопится, бежит.
Везет лошадка дровеньки,
А в дровнях мужичок,
Срубил он нашу ёлочку
Под самый корешок.
И вот она, нарядная,
На праздник к нам пришла,
И много, много радости
Детишкам принесла.
За часів дикунського царату на самому початку минулого століття в одній дрібнобуржуазній родині жінка-вчитель і бібліотекар Раїса Адамівна Кудашева, в дівоцтві Гідройц(вона ще й дітей вчила?який жах!) написала ці слова, які прославляли і оправдовували масовий геноцид ялинок, а царський вчений-агроном Леонид Карлович Бекман (ото вже паскуда, ще й біолог-ароном) склав відому музику. Для політкоректних зауважу - автори походженням з західноєвропейських народів. Як наслідок: молоде покоління підданих імперії через півтора десятки років включилось в революційні події, які привели до створення людиноненависницької Радянської держави. Спочатку рубали ялинки - потім голови. Наступне покоління рубак порубало власну історію про Сталіна, наступне порубало про Хрущова... Нинішнє - просто "рубає" за дві щоки. Або рубає всіх і вся. Правда є й ті хто ще не "врубався". Ім легше. З них ще можуть вийти люди.