Hapuga » 29 жовтня 2014, 20:14
Є трохи вільного часу,тому дозволю собі пофілософствувати,аби виправдати позивний. Можливо попередній пост надто різкий,але така правда життя. За два місяці служби,в свою адресу почув багато і різного. Від слів і дій підтримки до відкритих висловів,що я ідіот і мені нічого робити. Тому мене ніщо вже недивує і від людей нічого хорошого не очікую. От діти з їхніми захопливими поглядами, це дійсно чіпляє. Відповідальність за ці події лежить на кожному з нас. Тому зараз на одному боці воюють ,ті хто колись був по різні боки. Хто не може воювати, зобов'язаний в міру сил допомагати. Іншого не дано. Ну а якщо поговорити про приємне, то скажу, що на відміну від тих хто йшов до нас, нам дали дуже гарну підготовку. Тренувались з "Альфою", стріляли хто скільки хотів. Особистий рекорд 540 патронів за день. З різних положень. Хто хотів той тренувався,хто не хотів той міг зашлангуватись. Звісно можна краще,але часу обмаль. Люди є різні. З Луганська і Донецька,Сум, Запоріжжя і Києва.
"И не бойтесь убивающих тело, души же не могущих убить..."