Сподобався форум - постав +1

Авіакастрофа на ковельщині

Наше місто (без спаму і флуду)

Модератори: AndroVit, Igal, Ruslana TS, nekton

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення Гість » 12 жовтня 2013, 09:36

Зображення

Ярослав ГАВРИЛЮК
У четвер о 7-й годині 40 хвилин до чергової частини Камінь-Каширського райвідділу міліції зателефонував 30-річний лучанин і повідомив, що близько 5-ї години ранку в полі, за вісім кілометрів від села Скулин Ковельського району, впав легкий транспортний літак Ан-2. На місце пригоди відразу ж виїхали бригади «швидкої допомоги», пожежні, слідчо–оперативні групи УМВС, керівники всіх місцевих силових структур.
За офіційною інформацією, Ан-2 не долетів до аеродрому, що належить сільськогосподарському кооперативу «Світанок», чомусь кружляв над ним, і почав приземлятися на поле — за вісімсот метрів від летовища потрапив шасі у дренажну канаву, хоч, за іншою версією, зачепив крилом меліоративний канал, після цього розколовся навпіл. Основний удар прийшовся на кабіну, від чого загинули двоє людей, які там перебували, — ковельчанин Михайло Р. та пілот, за показами свідків — житель Одеси. Двигун від сильного удару викинуло на кілька десятків метрів від залишків літака. Загоряння не сталося. Стрілки годинника у кабіні після катастрофи показували 4.40. Ймовірно, це можна вважати часом, коли сталася трагедія. Хоча є інші свідчення.
Появу журналістів працівники міліції зустріли «у штики», категорично забороняючи нам фотографувати місце авіакатастрофи навіть з відстані кількасот метрів. А тим часом еменесівці під керівництвом свого обласного начальника генерала Володимира Грушовінчука вивантажували із розбитого літака якісь коробки. І цього «добра» ми бачили здалеку величезну кількість. З достовірних джерел згодом стало відомо, що Ан-2 був «запакований» контрабандними цигарками білоруського виробництва. Хто знаходився ближче, каже, що земля навколо повітряного судна була всіяна тим тютюном.
До речі, на одному волинському інтернет–сайті, з посиланням на власні джерела, з’явилося повідомлення, що у літака можна ідентифікувати лише хвіст машини. Але це не відповідає дійсності. На свіжофарбованому темно–синьому борту добре видно жовті літери номера — UR-54853. Неймовірним можна вважати факт, що 7 лютого 2013 року біля села Княжин Чуднівського району Житомирської області серед білого дня зазнав катастрофи Ан-2… з таким самим бортовим номером. Літак, що здійснював переліт із Рівного до Полтави, належав авіакомпанії «Полтава–Аеро». При проходженні крізь туман пілот, який летів один, втратив орієнтацію та допустив зіткнення із землею. На щастя, він залишився живим, але літак ремонту вже не підлягав. То звідкіля ж взявся його «скулинський» двійник?
За кількасот метрів фототехніка «дістала» доказ: на знівечених рештках літака через шар свіжої фарби проступав номер — SP-AOU. Думаю, для волинських борців із злочинністю буде цікавою та корисною інформація, яку вдалося оперативно здобути: 25-26 травня 2013 року на летовищі Рудніки Ченстоховського аероклубу (Республіка Польща) відбулися торги легких літаків. Виглядає так, що хтось купив виставлений на продаж Ан-2 з бортовим номером SP-AOU (вартість подібного апарата у нас співвідносна із вартістю китайського позашляховика), хтось інший — його нелегально «перегнав» до України, перефарбував у темний — нічний — колір, при цьому наніс на борт фальшивий номер, що належав розбитому на Житомирщині літаку. Для контрабандистів — все гаразд! Тільки от неув’язка виходить: у літака із Полтави серійний номер — 1Г18460, а у його «двійника» із Ченстохови — 1Г15947. До речі, зафарбований номер SP-AОU легко читається і на вертикальному оперенні — на кілі та кермі напряму. Що на це скажуть криміналісти, до яких нас ні на крок не підпускала міліція?
Сільські жінки, яких ми підвозили дорогою, повідали, що цей «кукурузник» з’явився на їхньому аеродромі ще два місяці тому. Звідки прилетів і хто його власники, а хто пілоти — місцеві жителі не знають й понині. Селяни влітку не раз навіть ходили фотографуватися до літака. Летовище — це майже 400 метрів асфальтованої смуги для хімавіації, що у радянський період «кропила» колгоспні поля для підняття врожайності. Давно уже минули ті часи, землю розпаювали, але аеродром лишився. Для перевезення контрабанди? За неофіційними даними, повітряний «нелегал» повертався із сусідньої Білорусі. Нібито злетів напередодні о 22–й годині.
— Це дуже зручний транспорт для багатих контрабандистів, бо такий літак на висоті 30 метрів над землею залишається непоміченим для радарів протиповітряної оборони, — вважає мій давній знайомий Олег, якому довелося служити і цивільним пілотом, і старшим офіцером-оперативником спецпідрозділу по боротьбі із організованою злочинністю.
Про те, що на аеродромі уже два місяці «дислокується» Ан-2, знав і дільничний інспектор міліції. Скулинський сільський голова Петро Рудень йому особисто про це повідомив. Міліціонеру поцікавитися б цим фактом, документами на машину… Подейкують, що люди, які поралися біля літака, ніяк не могли підняти його в небо через якісь несправності у моторі. А напередодні трагедії у селах Скулині і Стеблях Скулинської сільської ради було престольне свято Іоанна Богослова.
— Хлопці, які зі сторони нашого села тут неподалік рибалили, чули, як вночі гудів літак, — розповідає сільський голова Петро Рудень. — Ну, думали, вже полетів. А о 3-й годині під лісом так бухнуло, що чути було по всій окрузі. Там стоянка для літака, а там — злітна смуга, яка вночі підсвічувалася спеціальними стрічками–вогниками, показуючи пілоту дорогу. І такі стрічки лежали на полі через кожні десять–двадцять метрів. Такого тут ще ніколи не було!
«Небесним тихоходом» називали знаменитий У-2, який за роки Другої світової війни перевтілився з учбової машини у нічний бомбардувальник. Цими машинами героїчні жінки–авіатори під покровом темряви бомбили німецькі позиції. Сучасні волинські контрабандисти теж «освоїли» нічне небо, тільки для «комерційних» польотів, які дуже вже нагадують «повітряні мости» колумбійських наркокартелів.
Вранці на злітній смузі експерти–криміналісти розглядали портативний генератор, під’єднаний до ламп освітлення «рульожки». А на узбіччі дороги, яка веде від аеродрому на Скулин, інспектори ДАІ описували «Мерседес» із «блатними» номерами, що «вискочив» на великий швидкості в поле і, втративши керування, розбився у канаві. Цей факт може свідчити про те, що в сумній історії фігурує третя особа. У загиблих контрабандистів міг бути спільник, який, побачивши нещасний випадок, подзвонив у міліцію. Коли ми поверталися на Ковель, тут вже стояв наряд ДАІ, який ближче до місця аварії нікого не пропускав. А серед тих, хто хутко приїхав подивитися на пригоду, чомусь були і депутат Ковельської міської ради, і колишній правоохоронець, і прикордонник…
Розслідування за фактом авіакатастрофи, яка забрала людські життя, проводить Волинська транспортна прокуратура. Фахівці мають дослідити прилади та «чорну скриньку». Прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері обласної прокуратури Олег Лісовецький каже, що на сьогодні розглядаються дві версії катастрофи: несправність двигуна та непрофесійні дії пілота. Цікаво, чи дізнається від правоохоронців громадськість, кому належав цей літак і що й куди він перевозив серед ночі?
Гість
 

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення irma » 12 жовтня 2013, 11:23

Ворогів я закидаю квітами – у труні. Сальвадор Далі
Аватар користувача
irma
 
Повідомлення: 2964
З нами з: 15 грудня 2003, 00:17
Звідки: Ковель
Подякував (ла): 25 разів.
Подякували: 69 разів.
Район міста:

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення BOLIK » 13 жовтня 2013, 03:20

А можна детальніше що там за мерседес щей розбився?
"Play every game as if it was you last."
-Allen Iverson
Аватар користувача
BOLIK
 
Повідомлення: 1115
З нами з: 26 лютого 2006, 18:23
Звідки: From free trow line
Подякував (ла): 3 разів.
Подякували: 13 разів.

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення sibstupa » 14 жовтня 2013, 07:37

Виписка з звіту Департаменту інформаційно-аналітичного
забезпечення СБ України
Президенту України:

«… українськими і білоруськими прикордонниками затримуються дешеві цигарки білоруського виробництва при спробі ввозу їх в Україну, майже всі випадки конфіскації контрабандних цигарок зафіксовані в Брестській області Білорусі чи Волинської області України…

… нелогічна поведінка контрабандистів при переміщенні цигарок з Білорусі в Польщу через Україну пояснюється тим, що ризик бути затриманим при перетині українсько-польського кордону набагато менший, ніж при перетині білорусько-польського…»

Україна, м. Київ, вул. Володимирська, 33.




Виписка з службової записки sibstupa Головному Гетьману Краю:

«… Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби включити в склад Європейської служби зовнішньополітичної діяльності на чолі з високим представником ЄС по політиці безпеки баронесою Кетрін Ештон…

… створити в Ковелі озброєний народний рух «ГапликТютюнКовель» (псевдо «ГаТюК») на основі Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» (Розділ 1 Стаття 1. Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції та Державній прикордонній службі України, асоціації громадських формувань тощо)…

… новоствореному руху «ГапликТютюнКовель» реально ніпадєцкі взаємодіяти з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, посилити гласні, негласні та конспіративні форми і методи діяльності, пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, в кожну «крайню хату» заселити сексотів…

… новоствореному руху «ГапликТютюнКовель» внести пропозицію доповнити Конституцію словами «За розповсюдження гасла «моя хата з краю» - позбавлення громадянства і депортація в Колумбію»…

… новоствореному руху «ГапликТютюнКовель» внести пропозицію усунути причини і умови існування організованої злочинності (не обов’язково)…»

Україна, м. Луцьк, вул. Теремнівська, 98, палата №6. 2013р.



Додаткові матеріали і інформація «к размишлєнію»:

Зображення

всю цікаву інформацію сюди:
м. Луцьк, вул.Стрілецька 6.
телефон/факс: (0332) 24-41-44
телефон/факс: (0332) 24-42-67 – центр управління службою
електронна адреса:volinskiy_zagin@pvu.gov.ua


P.S. Загиблим хай буде земля небом, там розберуться...
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення AkSeL-A3 » 14 жовтня 2013, 10:16

sibstupa :-) Ну ти і "писун"... Я плакав... :co_ol:
Каждый мнит себя стратегом, видя бой со стороны. Ш. Руставели.
Аватар користувача
AkSeL-A3
 
Повідомлення: 578
З нами з: 08 січня 2011, 22:25
Звідки: Typiйськ-Ковель
Подякував (ла): 88 разів.
Подякували: 44 разів.
Район міста:


Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення nekton » 15 жовтня 2013, 21:06

А що тут знати. Знають всі. Сам був свідком коли продавці цигарок (які стоять за рибними ятками на привокзалці) приносили мєнтам в машину пакунок.
Боже! Взглянся на Україну! На землю, на люд. Виведи народ з блуду та дай розум і терпіння!
Аватар користувача
nekton
 
Повідомлення: 5289
З нами з: 18 грудня 2003, 18:49
Звідки: Бабруйск
Подякував (ла): 34 разів.
Подякували: 129 разів.
Район міста:

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення Ruslana TS » 15 жовтня 2013, 22:20

Ruslana TS
 
Повідомлення: 2022
З нами з: 05 вересня 2008, 07:01
Звідки: Ковель
Подякував (ла): 419 разів.
Подякували: 89 разів.
Район міста:

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення sibstupa » 17 жовтня 2013, 16:54

Преамбула.

Постараюсь донести до Вас те, про що ми говорили з друзями про Скулинську катастрофу Ан-2, тільки трохи в своїй художній обробці. Щоб не було зауважень типу «Та то брєд п’яного йолопа!!!» скажу трошки про друзів. Люди в темі неба, авіації і багато ще чого подібного. Ну, а я колись давно ще курсантом з Ан-2 виконав самий перший свій стрибок з парашутом. Знаю цей літак непогано. За штурвалом Ан-2 не літав. Доводилось літати на спортивних літаках самостійно. Доводилось в небі сидіти за штурвалом багатомоторних літаків з дозволу екіпажу не один раз. Тому фантазії в моїй писанині буде мінімум. Надіюсь, зможете глянути на все з пілотської кабіни літака. За орфографію прошу вибачити.

Саме амбула.

Як же прекрасно посидіти на заході сонця біля вогню, послухати анекдоти і відкинути всі думки в голові, любуючись заходом сонця! Безмежне небо, спокійне і впевнене в собі. Тут все на свому місці: багатство фарб і відтінків синьо-багряного ввечері і чорного вночі. Чорний колір неба він і темно-фіолетовий, і темно-синій, і золото-зоряний. Особливо зараз - в супроводі відлітаючих в небо іскор від розпаленого вогню. Можна заплющити очі, занурюючись в темряву, і відчути себе в самому найспокійнішому місці – на сьомому небі… Вчора Шеф організував вечірній шашлик в веселій компанії для нового пілота. Намітилась нелегка робота в небі, треба щоб пілот насолодився теплим затишком душею і тілом.

Пілотів не нудить від адреналіну. Можливо, на перших кроках в небі і проявлявся цуценячий захват, але після тисячі епізодів появляється інтуїція і старання передбачити небезпеку та обійти її «горОдами». А ще кожен пілот розмовляє з своїм кораблем як з живим. «Що, друже, трохи відпочив?» Літак привітав пілота надійними крилами і тупуватим носом. «Ну що, друже, така у нас з тобою судьба, треба знову летіти. Давай ти не підводь мене в небі, а я ніжно і обережненько розкручу твої шасі на посадці та не грюкну тебе об землю. А це що?» Крапельки конденсату зібрались на верхньому та нижньому крилі. Температура повітря трохи понизилась і волога з повітря почала збиратись на траві, гілках та крилах літака. «Так і до туману не довго бо вітру нема, треба летіти» Торкнувся долонею вологої поверхні і погладив свого крилатого товариша. Все, ритуал закінчено, пора в кабіну.
Ледь протиснувся між коробками цигарок. Залишався лише прохід по лівому борту з пів метра. Зайняли місця в пілотській кабіні з Василем і тоді хлопці в той прохід ще закинули з тисячу упакованих блоків та самі закрили двері в кінці фюзеляжу. Після посадки і не вилізеш, поки не вигрузять ці блоки першими і не звільниться прохід. А що поробиш – комерція! Вантажна кабіна літака забита до останнього кубічного сантиметра. По вазі в нормі, сам вираховував максимальну загрузку. Але треба на зльоті трохи розігнати швидкість і відірватись віл землі з гарантією додаткової підйомної сили. Довжина злітної смуги метрів 250, закрилки допоможуть зменшити по-максимуму довжину зльоту, бо тут ще дерева, телефонна лінія, далі буде ЛЕП. Так що розбігатись краще лише 100 метрів і швидше в небо з набором висоти.
Пару днів назад він сам тут ходив і розраховував параметри посадки та зльоту. Звичайна дропзона, знайомі місця ще з аероклубу та авіахімії. Треба було тут самому на місці розібратись. Показав хлопцям де протягти гірлянду і де мають бути розміщені розкручені світловідбиваючі рулони. Все робиться так тому, що посадки будуть нічні. Посадочні фари надибають ті світловідбивні смуги, а вже вони покажуть напрямок в точку приземлення. Для себе забив координати в GPS-навігатор точки №1 на відстані 1 кілометр від точки приземлення по курсу посадки та саму точку посадки №2. Це в любому випадку допоможе знайти посадочну смугу та зайти на посадку. Якщо з маршруту вийти на точку №1 по GPS на висоті 50 метрів, довернути літак на посадочний курс і почати знижуватись з розрахованою вертикальною швидкістю , то якраз приходиш в точку приземлення №2 на висоті двох-трьох метрів, ну і залишиться лише перевести двигун на малий газ, трохи потягнути штурвал на себе і приземлитись.
Сучасні літаки мають різні надійні навігаційні системи польоту та посадки. Аеродроми також обладнані різними системами посадки та контролю. Навігаційна система літака приймає сигнали посадочної системи і керує автопілотом. Літак може в автоматі знизитись і зайти на посадку майже до зони приземлення, просто екіпаж (залежно від інструкції) вимикає автопілот і закінчує посадку вручну. Все це так, тільки не на АН-2. Немає тут ні автопілоту, ні систем посадки. Та й на подібних площадках ніякого обладнання. Для подібних польотів наявність GPS-навігатора на борту просто необхідна (за свої гроші). Вдень в хорошу погоду можна візуально летіти по маршруту, а ось в погану погоду чи вночі вже проблема. Та й не літає Ан-2 вночі, але тут особлива робота…

Для запуску двигуна все готово. Очі звично пробігають по дошці авіаприборів, все в нормі. Запуск. Зараз чхне пару раз двигун, закрутиться пропелер, заживуть прилади та різні механізми. Закрилки випустив на 20 градусів, повинно хватити. Включив для руління фари, відразу хлопці включили гірлянду збоку полоси, вирулив на старт. Табун в тисячу коней потягнув крилате тіло. П’ятдесят, вісімдесят… Притримав трохи штурвалом літак на землі. Сто! Все, пора! Штурвал на себе. Літак підняв ніс і неспішно але впевнено пішов вверх. Відірвались. Пару секунд і вже 50 метрів, вище не можна. Закрилки нуль, фари виключив, режим крейсерський, швидкість 180. Почався черговий переліт.

Ніч. Перемінна хмарність вверху, де-не-де помітно зорі. Скільки б не літав вночі завжди одне і те саме: спочатку здається, що летиш боком, летиш раком і взагалі втрачається орієнтація верху і низу. Пілотування літака вночі через погіршення видимості природного горизонту значно складніше, ніж пілотування в простих метеоумовах вдень. Вдень хоч є горизонт, можна зорієнтуватись. А зараз треба довіритись приборам і в першу чергу авіагоризонту. Пробіг очима по решті приборів, зменшив освітлення кабіни і потихеньку почав вглядатись в темряву. Жаль не можна включити АНО (аеронавігаційні вогні), а так зручно, коли вогники горять на кінцях крила, по ним також деколи можна зрозуміти як летить літак відносно землі.
Очі потрохи привикли до темряви і вже можна було побачити верхівки дерев під крилом. Висота польоту не більше 50 метрів, порою 20-30. Так ні один локатор не помітить.
Знову очі швиденько пробігли по приборам – норма. Спокійний політ, ніякої турбулентності, висоту тримати не так вже й важко. До першого ППМ (поворотний пункт маршруту) ще по GPS 5 хвилин, прилад підкаже коли підійдемо. Можна трохи розслабитись. Ну це може голосно сказано – розслабитись, просто кожен пілот після відриву шасі від землі попадає в своє царство-государство. Тут вже тільки він приймає рішення. Всі земні запарки, начальники, шефи та «рішали» нічого не значать. Тут пілот господар положення і повітряний кодекс дає йому багато прав. Пару хвилин ейфорії… Скільки тисяч раз вже це було?

Вам може лише приснитись, що ви парили над сонною землею і прокинувшись зранку-вранці та глянувши в небо, шкодувати, що з першими променями розчинюється вуаль ваших снів, дарованих Вищим розумом, так само як розчинюються в низинках від легенького вітерцю і перших променів сонця клаптики приземного туману.
А це його робота. Він ходив на роботу в небо і щасливий повертався до сім’ї. Тільки останнім часом її все менше тієї роботи. Приходиться підробляти в аероклубах на парашутистах. Приходиться підбирати любу роботу в Польщі, в Анголі… Спасала любов до неба і мучила… Треба якось кормитись, якусь іншу роботу можна знайти. Але як же можна жити без тої благодатної втоми, романтичного почуття польоту? Свято закінчилось. Давно пройшли ті часи, коли все село збігалось подивитись на льотчика, котрий приїхав у відпустку до родини. Олігархам не потрібний транспорт, зв'язок, лікарні. Їм аби щось повигідніше продати. І пілоти в основній своїй масі також стали товаром на продаж, вимушені літати там де хазяїн дає таку можливість.

GPSка підказала, що через 30 секунд початок Білозерського каналу. Рівнесенький, як по лінійці викопаний канал приведе до озера Біле. В темряві розгледів ниточку каналу і пару зірок, котрі купались в воді. Тепер ще 5 хвилин до озера. Самі тяжкі хвилини. По середині озера проходить кордон, а вони летять без дозволу, їх взагалі не існує. Тому така висота польоту, радіомовчання і ніяких маяків та вогнів. Саме над водою проходить кордон. Вірогідність розміщення там суперлокатора, тепловізора чи якоїсь системи типу «Промінь» дорівнює 0,1%, а сторожового прикордонного корабля флоту взагалі 0%. Хочеться вивести режим роботи двигуна на максимальний режим і розігнати швидкість до 230-250 та швидше проскочити. Двигун ніби відчув свої перспективи і порушив гармонію своєї роботи. В монотонному гулі пілот відразу тонко відчує найменші зміни. «Е-е-е, друже! Ти що??? Це я тільки так подумав, я ж знаю, що тобі і так тяжко. Давай не дуркуй, летимо помаленьку…» Слава Богу і так тягне. Скільки вже відпрацював – хто зна. Механіки трохи поправили після покупки. Та й що там в баках за корм також не відомо точно. Щось не віриться, що шеф розкошелився на хороший але дорогий польський Avgas.

Ось і озеро. GPSка видає нову інформацію: до Камінь-Каширська 45 км і 15 хвилин. Це озеро давно знайоме, зверху по контуру схоже на вісімку. Раніше пілоти цей орієнтир звали «гітара». Лише пару годин назад також пролітали над озером і нерви були напружені до самої посадки в районі Дрогичина. Після посадки Василь відразу подзвонив шефу, шеф сказав все добре, а у нього хороші інформатори. Якби літак засікли, то був би зараз «кіпіш» і шеф би точно все знав.
Знову глянув на прибори, все в нормі. Барометричний висотомір і радіовисотомір показують однакову висоту. Поки більш потрібен барометричний, він показує висоту відносно землі. А висота по РВ постійно скаче: то 30, то 25, бо показує фактичну відстань до пролітаємої поверхні. Тобто над полем покаже 30 метрів, а над деревами вже 20-25 до верхівок. РВ особливо потрібен на посадці.

Летить літак, летять хвилини. Василь щось роздивляється в свому блокноті, робить видно звід для шефа. Він взагалі не пілот. Шефу потрібна була своя людина на борту для вирішення різних питань, в тому числі і фінансових, ну а командиру невелика доплата за відсутність другого пілота ніколи не лишня. Шефу добре і командиру вигідно. Літав уже в неповному складі екіпажу не один раз. Колись на авіахімроботах молодий другий пілот в клубі загуляв з дівчатами до самого ранку, пийнувши лишнього. А розливати хімію над полями вже треба з 5 ранку, бо потім дуже жарко. Так і прийшлось одному кружляти, ергономіка літака така, що з командирського крісла можна дотягтися до більшості приладів. Посадив на праве крісло молодого техніка – тому цікаво було. При хорошій погоді нема ніяких проблем, а ось при польотах в хмарах чи заході на посадку в складних умовах – тут вже потрібен «зльотаний» екіпаж, там долі секунди в діях буває вирішують якою буде посадка.

До К-Каширська 5 хвилин, пройдемо його зліва. Спокійне затишне нічне небо, внизу сонна земля, солодко сплять люди. Вони навіть не здогадуються яке у пілотів свято в сутінках осінньої ночі. Вже тисячі разів пілот переживав та любувався цією картиною і завжди хотілося продовжити стан спокою і впевненості в собі. У неба немає кінця, його неможливо опоясати кордоном. То люди щось повидумували. Тільки що він підтвердив це.

Пройшли К-Каширськ, залишається 12 хвилин. Подивився як за правим крилом пропливають рідкі вогники. В сутінках ночі раптом крило пропало і через кілька секунд появилось знову. Впився очами в лобове скло. Так… Саме цього й боявся. З кінця серпня перед ранком починає появлятись туман. Все тривало лише кілька секунд, але свято відразу закінчилось. Не дай Бог попасти в туман при заході на посадку. Тут така штука, що туман може бути смугою метрів 500 і саме в зоні заходу на посадку. Глянув на прибори: авіагоризонт, швидкість, варіометр. Хреновенький тут авіагоризонт для заходу по приборам. Приходилось заходити на посадку і в зарядах снігу та й в тумані пару раз. Але там були приводні радіостанції з маркерами і можна було будувати глісаду, та й по локатору диспетчер підказував. Що там на площадці? Там чекають, але штатними УКВ і КВ радіостанціями не можна користуватись. Центр радіоелектронної боротьби моментально запеленгує координати і запише розмови. Потім почнуть шукати, так можна всю справу загубити, шеф не простить – прощавай робота. На борту лише Моторола, у зустрічаючих також, але зв'язок буде лише на відстані 10-15 км. Треба потерпіти. Руки зжали штурвал і відчули легке тремтіння літака. Коротенько на одну секунду включив посадочні фари і тут же виключив. Очі помітили клаптики туману в деяких місцях перед собою. Треба зібратись і готуватись до складної посадки. Навігатор виведе на точку зниження по глісаді. Тут вже літав вдень по кругам і «забив» в GPS всі потрібні точки. Треба було ще ногами походити кругом в радіусі пари кілометрів, щоб вивчити місцевість. Тепер основна увага на авіагоризонт та навігатор. Радіовисотомір виставлений на 20 метрів і на цій висоті буде верещати як недорізаний поросюк.

Все, можна включати моторолу, через дві хвилини точка. Як саме зараз не вистачає на правому кріслі пілота! Треба комусь управляти літаком і слідкувати за приборами, і зв'язок вести з землею. Швидкість знизив до 120 і нажав кнопку Мотороли: «Ждеш?» «Жду…» «Включай! Як там?» «Жопа…» «Шо?!» «Туман…» Очі впилися в скло, ніякого проблеску, тільки темно-сіре молоко. Через пару секунд намалювалась розтягнута пляма вогнів гірлянди. Зверху її більш-меншнор видно, але при заході на глісаді вона не так виглядає, просто якась плямочка, там другий кут зору. Пройшов по навігатору, почав будувати «коробочку». Скільки раз її малював на папері і прораховував до секунди! Самовпевненість для льотчика біда, навіть для профі, тому у нього все розраховано, потрібно лише дотриматись схеми. Ех, як же не вистачає помічника на правому кріслі! При «зльотаному» екіпажі всі роблять свою роботу до секунди, знають що робити на кожному етапі. Тут не так все просто. Треба повністю довіритись приборам і контролювати їх покази, контролювати секундомір, виконувати розвороти та довороти. Можна пролетіти 2-3 години на маршруті, читати газетки, жувати якесь курча і не напрягатись. А потім на посадці за 10 хвилин розігнати серце і тиск до за критичних показників, промочити потом сорочку до останньої нитки. Така льотна робота, двох однакових посадок ніколи не буває.

Виконав по схемі перший розворот, натиснув кнопку секундоміра. Знову розворот, ще розворот і вихід на посадочний курс. Як же важко одному все робити і за висотою слідкувати, і за курсом, і землю шукати. Почнеш шукати землю і за долі секунди можеш втратити контроль над приборами і відповідно злетиш з курсу та висоти. Швидкість 100, закрилки 20 градусів, включив фари посадочні. Фари вперлись в суцільне молоко. Мало того, світло різонуло в очі, відбившись від мільйонів крапельок туману. Поки переключився на рульожні фари заверещав радіовисотомір, виставлений на 20 метрів. Інстинктивно акуратно взяв штурвал на себе, щоб не заритись в землю. Фари виключив зовсім, толку поки немає, перед самою землею тре буде включати, може зачепляться за розкладені по курсу посадки світловідбивні смужки. Через кілька секунд пройшов над гірляндою вогників, боковим зором побачив зліва під крилом. Значить вертикальна була малувата, не встиг знизитись. Добавив режим двигуну і почав набор висоти знову до 50 метрів. Повторний захід. У всякому разі таки майже потрапив на посадочну смугу, треба врахувати помилки і знову зайти точніше. Виконав перший розворот і знову почав виконувати схему. Руки стиснули штурвал аж до болю, між лопаток побіг піт. В нормальних польотах можна було б десь пошукати запасну площадку чи дорогу і сісти з підбором. Це нормально, навіть похвалили б. Але це не той випадок. Сядеш під Ковелем і потім що робити? Обов’язково побачать люди і органи тут як тут. «Откуда дровішкі? Із лєса вєстімо…» (с)

Мізки запрацювали в екстреному режимі. Колись літав по санзавданню за хворим в одне село ввечері після заходу сонця. Тоді подзвонили в те село і попросили поставити одну чи дві машини з включеними фарами біля посадочної площадки. Фари світили на полосу як прожектори, сів нормально. А що??? Це ідея! Натиснув кнопку на Моторолі «Дімон! Підсвіти мені своїм ксеноном!»

Знову закінчив коробочку і по GPS ввійшов в глісаду, знизивши швидкість до 100 і випустивши закрилки на 20 градусів. На меншій швидкості буде трохи лишніх секунд. Поки все те робив – знову заверещав РВ на 20 метрів, тре поставити на 10 метрів та ніколи, рук не вистачає. Ех, був би другий пілот на правому кріслі! В суцільному молоці проявилась більш яскрава пляма світла. Молодець Дімон, підрулив до смуги та включив свої ксенонові фари, це допоможе. Курс-глісада-висота-курс-глісада висота… РВ верещить і мішає, піт заливає очі… По варіометру зниження півтора метра не більше, бо знизив швидкість і з більшою вертикальною можна плюхнутись до зони посадки. Ще трошки, треба потерпіти, треба не втрачати зібраності. Яка висота? Звичайно при заході другий пілот веде зворотний відлік висоти «двадцять - п'ятнадцять – десять – п’ять – три – два – вирівнювання». Як же цього не вистачає, бо зараз прийдеться відірватись від приладів і візуально пробувати шукати землю, дупою відчуваючи висоту. Земля така велика, стільки на ній всього поміщається, а ось зараз потрібно попасти саме на маленький-маленький клаптик цілої планети. Ось він вогонь в молоці, все стабільно, все ближче вогняна пляма, землю не видно. Висота… яка висота? Дивитись на прибор нема коли, включив фари і штурвал стиснув, щоб в любий момент рвонути на себе. Раптом туман розступається і сотня сонць б’є в очі. На долю секунди перед носом літака висвітлюється мерседес з включеними фарами. Ще доля секунди і рука рве штурвал на себе, а друга дає максимальний злітний режим. Навіть злякатись не встиг та переварити все, а руки все вже зробили. Це реакція пілота і багаторічний досвід та тренування. Ух! Пронесло! Ще б долю секунди і лупонув би колесами по мерсу. Але ж і йолоп, як він став і куди світить тим ксеноном своїм. Він же мені в очі світив ідіот ковельський? Він що не зрозумів, що посадочну смугу тре підсвітити, а не мене приманювати тими фарами?

Перевів дух, прибрав закрилки і на новий захід по схемі. Натиснув кнопку Мотороли: «Дімон, бля** ти су*ка куди світиш!? Розвернись і світи на полосу!» « Дімон!» «Дімон!!!» В ефірі тиша. «Дімон! Ти мене чуєш?» В ефірі тиша. Можна уявити його реакцію, коли на нього вивалився такий літаючий трактор. Мабуть навалив в джинси і педальку в підлогу з переляку вдавив. Та й дідько з ним, все виходить більш-менш нормально, на полосу таки потрапив.


Новий захід по схемі: задатчик небезпечної висоти на 10 метрів, швидкість знизити до 80, закрилки на 30 градусів, передкрилки самі відскочать і можна буде потихеньку майже парашутувати на глісаді. Яку вертикальну тримати при такій швидкості? Інтуїція підказує мабуть не більше метра. Знову в суцільному молоці, знову немає ні верху ні низу, ні землі ні неба. Поки що тільки прибори. Точка початку зниження, варіометр-курс-варіометр-курс-швидкість… Очі приліплені до приборів. В якісь долі секунди очі ловлять над приборною дошкою світлову пляму і знову варіометр-курс-варіометр-курс-швидкість… Хочеться очами зачепитись хоч за якийсь орієнтир, ні, тільки суцільне молоко і пляма гірлянди на лобовому склі. Пляма повільно наближається. Заверещав РВ, 10 метрів. Інтуїтивно сам собі почав рахувати назад: десять – дев’ять – вісім… Як же міняється в таких випадках плин часу. Він деформується абсолютно, здається, що вже годину висиш на похилій траєкторії… сім - шість… колеса раптом вдаряють по землі… сів до гірлянди… Мала вертикальна швидкість не завдала сильного удару, літак навіть не відскочив «козликом», покотився на швидкості по полю. Невже пронесло!? Раптом сильний удар в шасі. Що трапилось? Пеньок? Канава? Темрява… В голові попливло: «Чорна ніч і тиша... Чорний колір він і темно-фіолетовий, і темно-синій, і золото-зоряний… Особливо зараз - в супроводі відлітаючих в небо іскор… Можна заплющити очі і відчути себе в самому найспокійнішому місці – на сьомому небі…»
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення sibstupa » 18 жовтня 2013, 07:44

Поправте нарешті назву теми.. якось звучить не так...
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення mishel1973 » 18 жовтня 2013, 11:05

"Свидетелем или участником описанной ниже истории я не был, но слышал ее
от нескольких человек, так что судите сами...
Дело было в бомбардировочном полку, расквартированном на Украине, еще в
советское время. На вооружении полка стояли самолеты, обладавшие одним
интересным свойством. Если при посадке остаток топлива был меньше,
скажем, 1 тонны, то после окончания пробега самолет заваливался на хвост
- из-за особенностей центровки. Поэтому во время полетов остаток топлива
контролировали очень тщательно.
И вот, идут полеты. Руководитель посадки (РП) управляет очередностью
посадки - у кого остаток меньше, садится первым, у кого побольше -
загоняют в зону ожидания. Каждый подходящий борт называет свой номер и
остаток топлива. Вдруг - в эфире звучит чужой номер.
РП (на автомате): - Доложите остаток!
Чужой (с удивлением): - Полтонны...
На КП возникает нехорошая тишина. Все понимают, что для бомбера, турбины
которого жрут керосин, как бегемот веники, полтонны - это "на одну
затяжку".
РП: - Доложите положение шасси!
Чужой (весело): - Шасси не убираются и не выпускаются!
Начинается аврал. Срочно расчищается коридор, медики и пожарные прыгают
по тачанкам и несутся к предполагаемому месту катастрофы. Напряженное
ожидание. И вдруг - над полосой показывается "кукурузник" Ан-2 с
раскоряченным шасси, которое убрать можно только отпилив, а емкость
топливных баков никогда не была больше 700 кг. Этот урод перепутал
аэродромы и, уж заодно, решил пошутить. Говорят, что после посадки
экипаж ловили всем расчетом боевого управления." - http://v1.anekdot.ru/an/an0206/y020625.html
mishel1973
 
Повідомлення: 30
З нами з: 28 листопада 2012, 15:15
Подякував (ла): 11 разів.
Подякували: 4 разів.
Район міста:

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення sibstupa » 19 жовтня 2013, 05:59

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення sibstupa » 19 жовтня 2013, 06:08

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення Гном » 19 жовтня 2013, 22:51

Почему вместо завтра сегодня вчера?
Гном
 
Повідомлення: 1161
З нами з: 31 серпня 2008, 01:26
Подякував (ла): 1 разів.
Подякували: 43 разів.

Re: Авіакастрофа на ковельщині

Повідомлення sibstupa » 20 жовтня 2013, 05:01

:ya-za: Діло - табак
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Поперед.Далі

Повернутись до Ковельські балачки

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 15 гостей

cron