Щоденник ковельчанки. Як я провела вихідні дні.
Останнім часом все частіше звучить по телеканалам і радіо агітація Партії комуністів про проведення всеукраїнського референдуму. Куди нам дивитися:наліво підеш...на право підеш... Піар - думала я.І не замислювалась над глибиною цього питання.
Ні в якому разі не проводжу агітації!Думка кожного українця - це його особиста думка. Але події останніх днів поставили мене перед питанням:"Кому приклонятися?" Хтось кричить:Росії!.Хтось кричить - Європі.Саме так,питання не стоїть з ким домовлятися,а кому приклонятися!
Про наболіле:
Маю візу в паспорті і час від часу їдемо до сусідньої "братської" держави на закупівлі."На закупи" як кажуть вони. Купуємо речі для себе,щоб зимою тепло,і літом з комфортом. Досвіду мінімум -одні тільки враження, від поїздки в Люблін: якісно,дешево,але дуже втомливо. Особливо на границі.Усі ці процедури перетину кордону інколи доводять до сказу! Логіки нашого простого українця ( чи то заробітчанина,чи то контрабандиста) не вистачає аби осягнути всю глибину роздумів поляка-прикордонника.
Вночі з п"ятниці на суботу вирішили їхати в Польщу "на закупи".Маємо законні вихідні дні,маємо візу,транспорт,як не скористатись можливістю. О 3 год ночі,як годиться,виїхали з Ковеля. На границі обміняли гроші в "місцевому банкоматі",курс валют доволі прийнятний. "Слава Україні! - оголосила нам вердикт наша прикордонна служба і безперешкодно дозволила перетнути кордон України. Ось тут почалися дива-дивні.На наше щастя,проїхавши міст "дружби" між Україною і Польщею (Поляндією,як любляче ми її називаємо) почалася перезмінка. Тривала вона години півтори,може і більше,аби себе розважити та не думати про годинник,ми зайняли себе розмовою. Опівдні нарешті дочекалися уваги польського прикордонника.Уваги - це мало сказано...плідного огляду нашої мащини (Опель комбо). Ні чарівні розмахи палички прикордонника,що шукав цигарки,ні природний нюх видресируваної собаки не надав підстав для підозр в злісній контрабанді! (ми ж наївні на шопінг їхали!)
І тут доля зіграла з нами злий жарт:ремінь безпеки - О,скільки суму в цих словах!Перероблені крісла Опель комбо не передбачили примхи польського прикордонника.Вони...нагі...безсоромно,без ременя безпеки на задніх сидіннях дали виклик совісті поляку. "На поворот,пане!" - почули ми. "Нема ременя безпеки на задніх сидіннях" - це наш вирок на день "шопінгу". Це результат наших чекань,наших пробуджень о 3 год ночі,шляху з півсотні кілометрів.
Так,ми усвідомлюємо,що стали порушниками,злісними порушниками дисципліни митної служби. Але коли перед нами пропускають старого москвича з водієм сумнівної зовнішності,який переконує прикордонника:"Пан,їду за мнєсом" і йога без перешкод пропускають,шукаєш хоч якусь логіку в діях поляків. Наші паспорта чисті,як роса на маківці в чистому полі,ну читається на тій візі раз в півроку,що не контрабандисти Ми!Їдемо на закупи!Так,порушники,каємось.Але скільки таких перед нами "безремінчиків" проїхало,і скільки ще проїде до кордону польського,до кордону Євросоюзу! Чому ми?"А не фарт" - скаже один."А не виспався прикордонник" - скаже другий. "Не дала" - скаже третій. А я скажу - несправедливо!Якщо правила для всіх,то для всіх!І сама посміюся з себе,де я шукаю справедливості? В кого я її шукаю? Ми залишені самі на себе:купуємо б/у машини грузові,щоб їх потім переробити на гурз/пас,бо так дешевше. Купуємо прокладки і підгузники в польських Теско - бо так дешевше.Стоїмо днями і ночами в черзі на таксфрі за куплений нами туалетний унітаз,бо так він дешевший.
Наші рамки свободи з кожним днем роблять все вужчими.Напевно для того щоб розвивати нашу смикалку і витривалість,готують до виживання в екстремашльних умовах. Можливо ще подякуємо за це.
А сьогодні в мене були сльози на очах.Не за себе,себе не шкода,я купила в Дьюті-фрі бутилку "Столипіна",ще й парфуми прикупила,я у виграші. За українців сльозно! Як стараємось ми "пшемпрашам" пояснити поляку де знаходиться та вулиця,куди він,"курва" хоче доїхати на Україні. І як безцеремонно вони відповідають нам у Польщі: "Не розумєм цо пан мувє".
Нас просять зробити вибір між "премпрашам" і "здрастє".А коли ми почнемо гордо відповідати "Добридень!"Коли іноземці будуть ламати язики,щоб вимовити слова "Перепрошую,будь-ласка"???Коли повага до нас самих,до УКРАЇНЦІВ візьме верх над блюзнірством перед "пшемпрашам,пане,хцем єджі до Польщі"? Повага до України як до держави,не "Малоросі",не "Воєводства Польскєго" буде тоді,коли почнемо поважати себе!І змусимо інших виявляти повагу до себе!
Я надіюсь що той,хто читає мій щоденник не буде вбачати якогось політичного підтексту в моїх словах. Просто...наболіло.