Сподобався форум - постав +1

Ідіоти ковельські (і не тільки)

Наше місто (без спаму і флуду)

Модератори: AndroVit, Igal, Ruslana TS, nekton

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 28 вересня 2012, 16:12

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення toha » 28 вересня 2012, 16:43

Аватар користувача
toha
 
Повідомлення: 3340
З нами з: 15 листопада 2007, 19:31
Подякував (ла): 9 разів.
Подякували: 15 разів.
Район міста:

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення Fantoman » 28 вересня 2012, 22:15

Fantoman
 
Повідомлення: 2613
З нами з: 01 червня 2004, 18:29
Звідки: Ковель
Подякував (ла): 0 разів.
Подякували: 18 разів.
Район міста:

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 29 вересня 2012, 09:13

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 29 вересня 2012, 09:18

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 02 жовтня 2012, 05:14

А ось ще аби хто пояснив ідіоту про флірт. Де має межа проходити? Є якісь правила суспільнопризнані? Ну, що можна собі дозволити, щоб за рамки не вийти? Бо так-то я всліпу тикаюсь і бувають моменти скандальні. Комусь "глазки построїш" - нормально, вщипнеш трохи - зразу шкандаль. Одна мадама взагалі істерику затіяла, коли я елегантно гумовий контрацептив одягав: "Я думала у нас всьо сєрйозно і будут дєткі, а тєбє лишь би пофліртовать" ;;-)))
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення dizest » 25 жовтня 2012, 19:54

dizest
 
Повідомлення: 41
З нами з: 24 жовтня 2012, 07:12
Подякував (ла): 0 разів.
Подякували: 0 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 26 лютого 2013, 17:37

Напишу про Новий рік. Відразу хочу вибачитися перед тими, хто твердо впевнений, що не варто за свої гроші пропивати здоров’я в обмін на сумнівну радість від отерплих мізків. Також не варто це читати одиноким сердитим заздрісним депресивним ідіотам, у котрих немає друзів і їм ніхто не дарує подарунків, котрі тупо п’ють на Новий рік до пів другого і потім чудово сплять аж поки не прокинуться з чудовим настроєм і думкою, що цей кошмар новорічної ночі вже позаду.

А я люблю Новий рік, люблю місто, прикрашене різнокольоровими гірляндами та білим пухнастим снігом, люблю вітати рідних та друзів, люблю з ними зустрічати це свято. Кайфую, спостерігаючи як офісний планктон замовляє з доставкою в офіс модняву новорічну уніформу та аксесуари:новорічні маски, супер-пупер стрінги, колготи, косметику, парфуми. І абсолютно по фігу мадамі на те, що в ту корпоративну ніч лише двома способами можна буде заспокоїти мого бійця СБ з службовим ІЖ-71 на поясі: пристрелити його ж зброєю прямо тут на кріслах в кабінеті чи дозволити йому порвати ті стрінги «як Тузік грєлку».
За пару днів до Нового року всі раптом втрачають розум, все місто втрачає розум. Сибірський люд любить спустити навіть останні копійки, а торгівля вмикає черговий лохотрон з просрочкою і неліквідами, «даруючи» все це у вигляді 70-90% знижок. І навіть свіжа палка дорогої ковбаси в супермаркеті продається по-хитрому: спочатку на терези кладуть цілу палку і наклеюють стікер для сканера з відповідною вагою і ціною. Потім цю палку ріжуть на дві частини, знову терези і на кожний кусок наклеюється новий стікер. Вся фішка в тому, що на одному куску в вакуумі залишається ще й стара наклейка і будьте впевнені, що на касі саме той перший стікер свідомо буде прочитаний сканером і Ви заплатите за половинку як за цілу палку. А знаєте скільки позицій в передноворічних касових чеках? Якщо й помітите фокус, то за вашу увагу в нагороду лише невинні покаянні очі Попелюшки-Дюймовочки і слова «ой, то ж палку розрізали а я не ту наклейку просканувала». Передноворічна лихоманка й не такі фокуси підкидає. Якось напишу багато цікавого про те, як нас елегантно дурять. Накопичилось всякого за період охорони торгових об’єктів.
А сьогодні хочу розповісти як нас ідіотів на корпоративному вечері виставили йолопами.

Десь днів за десять до корпоративної вечері Генеральний збирає замів та топменеджерів для уточнення новорічного меню та культурної програми. Завжди трохи для повного щастя не вистачає грошей. Тому з меню розбираємось швидко: «я ж не кінь – більше відра не з’їм». А ось культурна програма займає більше часу. Все знаємо наперед, вже не перший рік святкуємо: і стриптиз треба, і коміків, і гармонь, і трійку коней з санями, ну і феєрверки різні. Дуже це складна справа, всього хочеться з лишком, але треба якось вкластися в фінансовий ліміт. Моя задача організувати захист від випадкових дурнів та прозондувати фірму, котра буде вести вечір. В місті таких фірм море, особливо перед Новим роком, це цілий бізнес. Як в секс індустрії – набирає «мамка» колективи розважальні різної направленості та складає програму корпоративного вечора. Стараємось працювати з однією і тією ж «мамкою», котра комплексно пропонує свої розваги. Так і дешевше і надійніше.
Зустрівся з директрисою, задав свої питання і отримав потрібні мені відповіді, попередив щоб дівчата на всякий випадок були з мед книжками, а коні щоб були голодні, бо буде сама прибирати за ними. Все вроді іде нормально.
Перед початком святкової вечері проводжу інструктаж СБ, зустрічаю «мамку» і поряд з нею ставлю старшого зміни СБ чекати прибуття артистів на КПП, бо тільки вона знає свої колективи. Потрохи прибувають дівчата, на КПП стоїть такий запах дорогих елітних парфумів, що деякі гарячі, особливо обдаровані бурятським інтелектом охоронці ще неділю потім будуть роздувати ніздрі, жадно ловити залишки тих флюїдів і завзято займатись мастурбацією на дерматиновому холодному тапчані.

На столи ставлять останні тазики з олів’є, готуються танцювальні колективи. Є вільних 30-40 хвилин і Генеральний запрошує мене та молодих юристочок до себе в кабінет продегустувати в тісному "мєждусобойчіку" суперову ікру з віскариком. У Генерального своє правило: до червоної ікри Ред Лейбл, до чорної – Блек Лейбл. Ці хвилини дають мені можливість настроїтись на відповідну хвилю наступаючого Новорічного дійства.
Далі буде.
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 28 лютого 2013, 05:23

Ау, люде! Сюди хтось заходить? Хтось це читає? Та мушу вже закінчти, раз почав.

Вже з годинку просиділи. Помічаю як профсоюзний керовнік пару раз заглянула до нас, але перервати не відважилася. Та люди ж тоже чекають свято, ото все-таки рішилася і далі як по Шукшину « Народ к разврату собрат! Молві слово, О ВЄЛІКІЙ!!!» Йдемо в зал, Генеральний коротенько підводить підсумки року, вітає всіх, бажає всім, наливають всі. За царських часів в світських хроніках про таке писали «Бал продовжувався більше трьох годин. По традиції його відкривав полонез, потім всі танцюють вальси принца Рудольфа, святого Бернара, польки, кадрилі…» Ех, хіба вони могли знати про сексуальний танцювальний масаж, дівчаток гоу-гоу в пір’ї страуса та пілотках, секс в ліфті, в кабінеті, в туалеті і груповий секс, котрим всі залишаться задоволені, бойову штукатурку на обличчях мадамів «я сюди прийшла не каву попити». А ще, кажуть, були часи, коли навіть за рок-н-ролл виганяли з комсомолу.

Програма продовжується, програма цікава, один номер змінюється іншим. Особливе задоволення доставляють приколи та конкурси клоуна Вольдемара.
Я відчуваю, що пора мені вже міру знати, бо знаю, що це лише генеральна репетиція перед основним корпоративом, подарованим нам Генеральним, для вузького кола осіб в шикарному ресторані, то треба трохи поберегти сили і добре виспатись. Даю пару ЦУ старшому зміни і з дозволу шефа їду додому. Після такого люблю «полірнути» ті всі різнокольорові Лейбли пляшечкою-другою хорошого темного пива і, притулившись до теплого боку бойової подруги, з насолодою заплющити очі..

Як Ви просинаєтесь в вихідний день після хорошої гулянки? Якщо здоров’я дозволяє, то можна трохи поніжитись і вже потім кава-пиво-відро холодної води на голову-цигарка на вибір чи все зразу.
Наступний ранок приносить мені кучу пропущених дзвінків на попередньо обеззвученій мобілці. Зразу видно - щось трапилось. Зробивши пару дзвінків, виясняю, що у багатьох пропали гроші, портмоне, права, ключі. Мдя… Роками напрацьовані рефлекси починають мобілізовувати організм і мізки потрохи включаються в роботу. Прибуваю в офіс і починаємо попередній збір інформації, передивляємось відео. Через якийсь час вимальовується один конкретний фігурант – клоун Вольдемар. Під час своїх фокусів та прикольних конкурсів він конкретно прозондував наповнення кишень людей, а коли народ в розжар дискотеки позалишав свої піджаки та сумочки на спинках крісел за столами, то йому лише залишалось швиденько зібрати все та винести через КПП. На відео так класно було видно як він з мішком свого реквізиту в одній руці і в’язанкою різнокольорових надувних кульок в другій та дудочкою в зубах кумедно прощається-розкланюється з охоронцями-дурниками. А кому могло прийти в голову, що може лежати в тому мішечку крім кумедних аксесуарів? Вийшов ще до закінчення корпоративу та сів швиденько у авто, котре вже його чекало. На відео тільки і видно як в гримі заходить та в тому ж гримі виходить. Ні обличчя, ні особливих прикмет. Все продумано досконально, талановитий профі. І це ми на вечері були для нього клоунами. Потім охоронці метрів за 200 від КПП познаходили порожні портмоне, права та ключі. Забрав універсальний товар – гроші, а з іншим не став палитися. Точно профі. Коли почали пресувати «мамку», то вияснилося, що цей клоун до неї сам напросився. Подзвонив та запропонував свої послуги і грошей багато не клянчив, та й потім за зарплатою не з’явився. А навіщо? Кожна подібна гулянка має своє логічне продовження в місті: нічний клуб-стриптиз-боулінг-бар (дух великого міста). Ну і суми в кишенях відповідні. В таких закладах рідко безналом розраховуються.
Наслідки для мене були невеселими. Від шефа я отримав конкретних «люлєй». Але то не смертельно. В таких випадках у мене працює правило трьох «З»: Забути – Забити – Запити. Жаль тільки знову будівництво свого замку та покупка острова в Мальдівському архіпелазі відкладається по фінансовим причинам…
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 21 березня 2013, 15:30

Пам’ятаєте в 1987 році на червоній площі біля кремля в Москвабаді приземлився Матіас Руст на маленькому легкомоторному літаку? Скільки голів тоді позлітало в керівництві ПВО, скільки « без п’яті мінут гєнєралов» та справжніх генералів без пагонів тоді залишились! Скандал і сміховище на весь світ, ніхто такого уявити собі не міг. «Ключі от нєба» були втрачені, імідж країни зґвалтований, але святе місце довго порожнім не буває - висновки зроблені, нові люди на посади призначені і небо знову «на замку».
Ото ще та пригода цвіллю не покрилася, а трапилась незабаром нова. Мені знайомий льотчик розповідав, котрий сам приймав там участь.

Недалеко від Москви в Смоленську є аеродром, може знаєте, поляки то точно всі знають. Там тоді розміщувалися МіГ-23, а в Вязьмі неподалеку аерофлотські кукурузники Ан-2. В ті роки на Ан-2 там не тільки кукурудзу пестицидами поливали, а ще й вони багато в санітарній авіації експлуатувалися, бо могли легко сісти в лісі на галявині чи на футбольному полі, щоб терміново доставити хворого з якоїсь тьму-таракані в клініку міста. Ну так ось, в санавіацію поступає заявка – терміновий виліт в село за тяжкохворим. Екіпаж з медиками скачуть в літак і беруть курс на те село. І вся біда була в тому, що село те знаходиться в напрямку Москви.
Трошки поясню. Є такий порядок, що ні один літак і тоді і зараз не має права вилетіти без оповіщення служби ПВО. А ще на кожному літаку встановлена система «свій-чужий» для того, щоб на локаторах ПВО було видно хто летить. Система «свій-чужий» працює на певних каналах, котрі потрібно переключати на протязі дня. Наприклад, з 8 ранку до 10 третій канал, з 10 до 11 восьмий канал і так далі по спеціальній схемі, котра міняється кожен день. А в той раз що трапилось я не знаю: чи оповіщення в ПВО не правильно пішло, чи маршрут не той вказали, чи застряло десь те оповіщення на якомусь КП, але швидше всього просто пілоти не отримали кодів та вчасно не поміняли канал на пульті. Одним словом швиденько полетіли спасати людину. Набрали безопасну висоту і летять, медичкам анекдоти розповідають.
А в пункті ПВО на локаторі виявляють в московській повітряній зоні невідомий об’єкт з курсом на священний Москвабад. Ахтунг! Дві пари мігарів стартують з Смоленська на перехват. Це робиться просто: по команді з КП ПВО мігарі беруть курс на об’єкт, а при приближенні вже по своєму бортовому локатору бачать ціль і потім встановлюють візуальний контакт. Знижуються, пробивають хмари і на невеликій висоті знаходять той Ан-2. Ну а далі треба діяти по інструкції - посадити на свій аеродром порушника чи знищити.
Льотчики виконують інструкцію, а пілоти в АН-2 охує…ють та пробують показати мігарям, що вони свої: аеродинамічно хитають крилами, моргають вогниками, мед сестричка в салоні в ілюмінатор щось демонструє літунам мігарів, типу «гляньте на оце - ми ж свої». Мігарям «побарабану» ті аеродинамічні та сексуальні маніпуляції Ан-2, бо є інструкція як діяти. Виконаєш – можливо нагорода, ні – Африка чи Сибір. За спиною Москва і, можливо, об’єкт летить бомбити святиню.
Ще відкрию один секрет. Льотчики воєнної авіації та гражданські пілоти в екстрених випадках спілкуються між собою на певній УКВ частоті. Набрав командир Ан-2 спільну частоту та нормальною цивільною емоційною мовою пояснив льотчикам мігів хто він, куди летить, що він про них думає і де він раніше їх вже бачив. Безрезультатно: «слєдуйтє за намі на своєй висотє на наш аеродром, прі нєвиполнєніі откриваєм огонь». І тут екіпаж Ан-2 помітив село призначення, зробив коротенький віраж і, поки МіГи крутили свій віраж (а там радіус ого-го навіть з їхньою мінімальною швидкістю), приземлився біля крайньої хати. Добре, що ведучий однієї пари МіГів був тертий калач - знизився ще більше і пройшов над Ан-2, але вогонь не відкрив (в армії абревіатура ПВО – Протіво-Воздушная Оборона розшифровується як Погоді Виполнять-Отмєнят), оцінив обставини, зрозумів що до чого. А на КП ПВО паніка просто істерична « Полсотні трєтій доложитє об прінудітельном сопровождєніі об’єкта! Полсотні трєтій доложитє об унічтоженіі об’єкта!» А мігарі стали в коло і крутять свою «карусель» та спостерігають за ходом дійства, а на вишку старший відрапортував: « Об’єкт в облаках, візуальний контакт времєнно потєрян».
Що стало творитися на КП можна уявити. Гвалт! В високих кабінетах також генералітет вже в думках прощається з пагонами, у всіх випадок з Рустом в очах стоїть. Телефони плавляться від алярму і паніки.
А на землі в селі медики грузять хворого в літак. На шум надзвукових літаків, котрі кружляли над селом, повискакували всі люди, хто очунявся від переляку. Дівки навіть надіялись, що такі безстрашні романтичні хлопці зараз також припаркуються біля крайньої хати. Навіть худоба зацікавилась: корови перестали жувати жуйку та ще з місяць не доїлися, кури та гуси також розправили свої крила і більше їх ніхто не бачив, навіть локатори ПВО. Ну а Ан-2 маленько розбігся та легенько піднявся в повітря, помахав МіГам з крила на крило та взяв курс в протилежну від Москви сторону. Ведучий льотчик мігарів зрозумів, що інцидент вичерпаний.

А в цей час ПВО напрягла Аерофлот про всі польоти в зоні ну і вияснили, що санавіація послала борт і вже він сів в селі. Поступила команда не піднімати Ан-2 в повітря, борт за порушення арештовується і на точку вже виїхала бригада з «контори». Парі МіГ-23 дали команду повернутися на базу. Може з годину йшло срання між відомствами, Москва категорично забороняла виліт порушника Ан-2. Десь там в Москві ще багато хто боявся за свою філейну частину спини. Лише через годину столиця змилостивилася і дала добро на політ, на що диспетчер санавіації з підїб*н*м відповів, що вельми дякуємо вам, та хворий вже з півгодини як прооперований в лікарні Вязьми. Від такої цивільної наглості на тому кінці дрота була тиша і інфаркт.

Отака фігня. Одні герої навіть не знають, що порушують інструкції і підставляють своє життя, хоча спішать врятувати чиєсь, а інші вимушені свідомо порушити свої інструкції, щоб вже тих героїв врятувати. Такий ідіотизм життя. Ще пару днів потім йшли розборки. Міністерство гражданської авіації істерило, що чотири смердячі соляркою монстри четверо на одного чуть не втоптали солдафонським чоботом санітарний літак в землю. На що армія відповідала: « А нєхєр ідіотам на табуретках літати в небі». Кому там після «розбору польотів» в Аерофлоті вправляли геморой льотчикам МіГів було не цікаво, а за себе не переживали. В армії до цього відносяться спокійно - в армії знають, що краще нехай командири кожен день кажуть тобі, що ти ідіот, ніж один раз тобі це скаже психіатр.

P.S. Для кращої уяви вище написаного нарізав пару роликів та з музикою. Насолоджуйтесь!
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 23 березня 2013, 16:46

Певні люди до кінця свого життя знаходяться в полі зору служб безпеки своїх країн і це оправдано потребою захисту від них оточуючих людей. Система добре організована і перевірена багатолітнім досвідом роботи. Працюють там люди, котрі віддають всі сили і, якщо потрібно, жертвують собою в ім’я інтересів свого народу і держави. В цій системі є ціла армія сексотів (секретних співробітників державних органів). Але мене цікавили завжди побутові «стукачі». Ще в школі зіткнувся з «піонерсько-комсомольським» стукачеством. Своя ж однокласниця «барабанила» класному керівнику, завучу, а в комсомольські роки ще й секретарю партійної організації школи. Одного разу десь в 6-7 класі якось витягла листа з сумки нашої однокласниці і віддала класній керівничці. Ну, з натяжкою можна списати це на перевагу ідеологічних потягів молодої душі перед сексуальними. Такий собі, не рідко поширений, розлад ростучого молодого організму. Класна мама зібрала нас після уроків та зачитала того листа. А там була амурна переписка з хлопцем з іншого міста. Класна керівничка (також стукачка-переросток) не тільки театрально прочитала того листа, а ще й стервозно по тексту добавляла порції зміїного сарказму.

Безпосередньо зштовхнувся з масовим дорослим «барабанним» явищем, коли почав працювати в комерційних конторах. Майже кожен день щось подібне відбувається. І що цікаво, часто стукачем є людина, про котру подумав би в останню чергу. Я ще можу виправдати, коли люди бачать якісь економічні порушення на фірмі і «барабанять». Тут, можна сказати навіть патріотизм у людей активується, бо так по-тихому можна і державу розтягти, чи те що там від неї залишилось.
Був такий випадок в моїй роботі на алкогольному виробництві з цілодобовим циклом. Серед однієї ночі роздається дзвінок мені в СБ і якийсь наглючий прокурений голос вантажника заявляє:
- Что, охрана, спім!!?? А со склада піво 3,14здят в кємєровскій длінномєр!
Я відразу: - Стоп-стоп-стоп, братіша, поконкрєтнєє что-нібудь скажи.
- Ми загружаєм в длінномєр номер *** картонниє коробкі с півом, но коробкі тяжелєє обичних. Думайтє!

Зацікавило. Дзвоню на КПП і наказую затримати машину номер***. Десь через хвилин 40 охоронець з КПП рапортує, що машина прибула. Приймаю рішення затримати машину до ранку і потім розібратись, але сильно ризикую – можу капітальних люлєй хапнути, якщо то «пустушка». Беру пару хлопців з групи швидкого реагування і йдемо на КПП. Експедитор нас побачив і з нервами не справився, думаю точно щось є. Ну а далі по інструкції: свої пломби на всі двері, охорону біля машини, водія і експедитора до нас в кімнату до ранку. Багато чого було до ранку: спочатку «у нас всє документи в порядкє», потім погрози, потім пропозиції. Ех, аби ж то були дівки!!!
Зранку прибув шеф і Генеральний. Відкрили машину і виявили таку історію: якщо напої загружаються в іногородні машини чи сільські, то на складі спеціально пляшки перетарюються з пластмасових ящиків в картонні коробки з гофрованими перегородками та прокладками і заклеюються фірмовим скотчем. Якщо викинути перегородки і скласти пляшки лежачи, то можна в коробці розмістити не стандартних 20 пляшок, а 22-23 пляшки. На тисячі коробок можна вивезти на 2-3 тисячі пляшок більше. Непогані гроші. Потім мені шеф пояснив, що деякі начальники цехів та завідуючі виробництвом свідомо порушують технологію і роблять продукт з лишком. Домовляються з кимось з відділу якості. Тобто побільше водички і поменше інгредієнтів, на виході маємо більше товару, котрий ніде не обліковується. На складі лишок товару копичиться і постійним оптовикам за зниженою ціною реалізується за готівку. Все це робиться «по-тихому» від Генерального, бо коли Генеральний щось мутить, то шеф мені завжди дзвонив « Скажи бойцам машина номер *** бєз досмотра.» Лише одного не врахували жаднюги-ідіоти начальники-махінатори (ще Ленін казав «узок круг етіх ідіотов, страшно далєкі оні от народа»), що люди не такі вже й дурні – вантажники відразу на собі відчули, що коробочки тяжчі за звичайні і це викликало у них протестні стукачеські настрої.
Після цього випадку взяли за правило перевіряти та відкривати картонні коробки вибірково і на перетарку ставити для нагляду когось з СБ.
Через пару місяців знову мені серед ночі дзвінок, але вже від мого «барабанщика»:
- В цехє по розліву джин-тоніка продукт слівают в каналізацію!
Посилаю людей і сам йду туди. І точно, ловимо робітників цеху, котрі сидять біля отворів зливу відходів та з скаженими очима і тремтячими руками дістають з упаковок та відкривають баночки та пляшки з джин-тоніком і виливають добро туди. Скільки могли вже випили, але ж не коні. Вам випадало дивитись в очі викинутій голодній покаліченій собаці? В тих розумних собачих очах прірва наших гріхів і наше прощення. Собачі очі ніколи не питають нас чому ми так поступаємо, вони вірять, що ми маємо на це право і вірно служити та терпіти їх судьба. В очах тих робітників в той момент читалась та сама собача біль і лише одне питання до людства « Стільки ДОБРА і в гамно… Ну НА#УЯ???» Я відразу зрозумів, що то перевиробництво. Не змогла майстриня домовитись ні з ким щоб випустили «лівак» за територію і прийшлось дати команду відправити все в каналізацію, бо домовитись зі складом готової продукції і здавати лишнє туди стало для них також небезпечно. Після першого випадку з пивом шеф у Генерального отримав дозвіл розширити економічну гілку СБ контрольно-профілактичною службою. Туди взяли пару бувших ОБЕПівців і вони почали шерстити склади готової продукції. У всіх випадках з порушниками-керівниками розбирались чи самі, чи через органи. Ото тільки шкода було простих виконавців, що за пару лишніх ковтків допомагали махінаторам.
Ще коли тільки я перший раз приїхав на той завод, то відразу в очі кинулась стоянка їхніх машин - такої шаленої кількості дорогих джипів в одному місці я ніколи не бачив. Поступово прояснилося з яких доходів те все і що я половину свого життя чимось не тим займався. За пару років роботи там познайомився з такими різними способами збагачення, що можна цілими днями те все описувати, тільки то часу нема, то бажання.

А ось крім ідейних та економічних стукачів виробництва живуть серед нас люди-барабанщики «по-жизні», котрі спокійно несуть любу херню начальству. А чи помічали Ви коли-небудь, як розказане щось лишнє в колективі оживає раптом в кабінеті шефа? То що ж трапляється вже з зрілими людьми, що заставляє «барабанити» начальству про своїх колег? Надія підвищення зарплати? Кар’єра? Помста? І як поступати, щоб не кормити надто цікавих колег, котрі з задоволенням апетитно проковтнуть Вас? І як поступати з тими «барабанщиками»?

Ще одна проблема. Мій знайомий в Німеччині вирішив сам поміняти масло в авто. Ще не встиг все закінчити, як приїхала екологічна поліція. Вирізали куб землі з краплями масла і привезли нову землю за його рахунок. Сусіди побачили і куди треба «пробарабанили». Останнім часом «стукацтво» з напівлегальних форм переростає в громадський обов’язок. Демократичні країни рахують це ознакою нового здорового суспільства. Там навіть почесно бути добровільним помічником поліції і виконувати свій громадський обов’язок, регулярно інформуючи про життя на своїй вулиці та про своїх сусідів.

Ковель європейське місто? Що думаєте Ви про цю проблему ПОБУТОВОГО та ДЕРЖАВНОГО стукацтва і як з цим боротись, якщо потрібно боротись?
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення gregkov » 28 березня 2013, 01:24

главное - голова,
остальное прилОжится.
Колобок
gregkov
 
Повідомлення: 215
З нами з: 27 березня 2004, 14:16
Звідки: Kovel
Подякував (ла): 4 разів.
Подякували: 5 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 28 березня 2013, 15:49

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 28 березня 2013, 19:04

sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Re: Ідіоти ковельські (і не тільки)

Повідомлення sibstupa » 19 жовтня 2013, 18:40

Продовжимо тему про ідіотів. Хоча, по правді кажучи, крайні свіжі теми на форумі по своєму змісту з балачок якраз можна було б сміло сюди переносити :ps_ih:

Поки не готовий знову порадувати вас моментами з свого життя, та й не обов’язково ж це мають бути розповіді про себе. Якщо хтось щось ідіотське знайшов на безмежних просторах Інтернету – діліться.

На багатьох профільних сайтах можна прочитати одну історію, котру зараз вам перепишу. Воістину, хто служив в армії, той в цирку не сміється (с). Тема не моя, тому на мові оригіналу.
Трошки поясню. При виконанні різних спеціальний операцій по радіо приходять прикази від вищих командирів. При виникненні сумніву в правдивості приказу (може ворог піймав частоту і дає дезінформацію) запрошується секретний код чи пароль.


"Командир авиаполка имеет право поднять по тревоге дежурное звено в воздух, но только «понарошку». И вот в один из дней на охрану Родины заступило звено во главе с очень опытным командиром звена, он «отмантулил» 5 лет в Забайкальском ВО, а потом его как положено заменили из ЗабВО в Дальневосточный ВО. В ДВО он тоже к этому моменту пробыл уже более 5 лет, а требовалось 10 лет для следующей замены куда-нибудь в центр Родины. День прошёл спокойно. Отужинав, народ разбрелся кто куда, но в пределах дежурного домика: кто к телевизору, кто в домино, кто сразу спать. Причем давно замечено, что в дежурном звене можно спать 24 часа в сутки, дома так не получается.
Рев сирены и яркое мигание табло «БОЕВАЯ ТРЕВОГА». Нифуя себе подумал народ, чего сейчас будет?
Прибыл командир полка. Заслушав доклад командира дежурного звена, что звено готово на все и даже более, командир сказал, что приступаем к выполнению действий согласно «пакета».
Народ при#уел. Пакет - это действия на случай войны. Мало кто мог похвастаться, что участвовал в развязывании какой либо войны, а тут на тебе счастье подвалило, лети, развязывай, бля…
«Окончательная задача будет поставлена в воздухе после взлета» - закончил свой боевой спич командир. Экипажам оставалось лишь понадеяться, что может и не все так плохо в мире, как показывают по ТВ и удастся вернуться живыми…

Осчастливленный удачным началом лично спланированного мероприятия, командир с НШ убыли на КП полка.
Самолеты начали запускаться. Вырулив на ВПП, первый экипаж (командир дежурного звена) доложил, что готов к взлету.
«Взлет разрешаю» - лично скомандовал командир. «Понял, взлетаю» - ответил летчик. Первый самолет изрядно грохнул форсажами и побежал по полосе навстречу сам к чему не зная….

Экипаж в воздухе (командир звена):
- Полсотни третий на первом в наборе 2100, разворот на ИПМ»

Руководитель полетов (командир АП):
- Разрешил разворот, набор 2100.

«Мля, ну они и 3,14здюки, сейчас выйдем на второй разворот аэродрома и далее отворот в сторону уже границы…, а до нее всего-то меньше 100 км, бля*ь никто не помер, никто не болеет в Политбюро, на#уя все это замесилось, или вправду мы первыми начнем…» - табун мыслей скакал в голове опытного командира звена.

Экипаж в воздухе (командир звена):
- Полсотни третий, ИПМ, отход по заданию.

Руководитель полетов (командир АП):
- 53-й, вас понял, примите задание на полет, разворот на посадочный курс, далее выход на аэродром, далее полет по большому маршруту, высота 5400, далее полет по малому маршруту на полигон, работа на полигоне по заданию 88, выход на аэродром, выработка топлива, посадка дома.
- 53-й, как поняли? Повторите задание на полет! - торжествовал командирский голос.

«Вот с*ка, вот ганд*ны, да мы тут чуть не родили, я и бабу свою и детишек не увидал и не поцеловал, прежде чем лететь умирать, вот п#доры, хотели чтобы я в штаны наложил…, ну теперь держитесь, ганд*ны штопанные…, счас крышу я вам подверну немного…» - еще много что успело пролететь в голове пилота…

Экипаж в воздухе (командир звена):
- Байкал, я 53-й, вас не понял, подтвердите запрос 1380, выполняю отворот на первый ППМ.

Руководитель полетов (командир АП):
- 53, повторяю, примите задание на полет, разворот на посадочный, далее выход на аэродром, далее полет по большому маршруту, высота 5400, далее полет по малому маршруту на полигон, работа на полигоне по 88, выход на аэродром, выработка топлива, посадка дома.

Экипаж в воздухе (командир звена):
- Байкал, я 53, сначала подтвердите запрос 1380, выполняю полет на первый ППМ

Руководитель полетов (командир АП):
- 53, какой нафуй 1380, это 01-й, конец заданию, выходите на точку!

Экипаж в воздухе:
- Байкал, подтвердите запрос 1380, продолжаю выполнять боевую задачу, - чётко и разборчиво, больше для записи на магнитофон, повторил командир экипажа в воздухе.

«Теперь ты накладывай в штаны, а то нашелся стратег и тактик ты наш, пока не подтвердишь мне «свой – чужой», фуй кто мне командир, я начальник этого самолета…гы-гы-гы! Я его сделал, пусть он теперь дрочит!»

Тупо глядя то на экран, на котором метка от самолета упорно удалялась от аэродрома в сторону границы, то на микрофон, командир полка искал слова, которые помогли бы ему понять, кто будет теперь крайним, если самолет пересечет Государственную границу согласно плана «пакет».
НШ полка начал судорожно метать глазами по схемам, таблицам, табло готовности и прочему, чего немерено на КП в любое время суток, но никак не мог найти где написаны коды запроса «свой-чужой».
- Да где же оно, бля*ь!
- Оперативный, какой на сегодня запрос «свой-чужой»? - невеселым голосом спросил командир, до которого дошло, чего хочет экипаж. «Тоже мне умники нашлись, когда сядете и зарулите, бля*ь вые*у и высушу - буду лично драть неделю, 4-ре раза в день и один раз ночью, такой МОЙ ЛИЧНЫЙ ПЛАН тревоги обосрали, су*и….»
- Счас найдем, товарищ командир…
- Что значит счас, еб... твою мать, немедленно, с*ка!
- Так точно, ищем…
- Бля*ь, начальник штаба, у тебя это КП, или фуй не валялся…, пулей!

Экипаж в воздухе (командир звена):
- Байкал, это 53-й, продолжаю задание, в эфире есть посторонние, дают указание о смене задания, подтвердите запрос 1380.

Командир полка одним движением схватил микрофон:
– Серега, завязывай фуйней маяться, это я, 01-й командир полка, задание прекратить и пулей на аэродром!!!

Экипаж в воздухе (командир звена) уже весело:
- Я вас не знаю, прошу подтвердить запрос 1380.

- Пиз*юк ты у меня поедешь польку с пингвинами танцевать, как только вернешься… - прохрипел командир в уже ненавистный микрофон.
Командир повернулся к столам, за которыми отчаянно рылись в бумагах НШ, начальник КП и оперативный дежурный КП, достал свой ПМ, снял с предохранителя и передернул, загоняя патрон в ствол – за столами затихли, даже подлетевшая какая то бумажка застыла в воздухе.

- Ему до приграничной зоны осталась минута лёта, потом я застрелю всех вас, потом себя, а он, - кивнул в сторону изрядно офуевшего бойца-планшетиста за плексом, – всё расскажет, как два мудака развязали войну… У вас есть одна минута на поиск запрос – ответ! - и положил ПМ на стол.
Интенсивность поиска возросла на тысячи процентов, пока нечеловеческий голос раздался у сейфа КП, откуда ворохом сыпались все бумаги подряд, которые выкидывал ОД КП – «НАШЕЛ, вот они числа кода на сегодня!!!!!!!!»
Выхватывая друг у друга листок бумаги все трое пытались поднести командиру его первым….

Руководитель полетов (командир АП):
- Я 01-й! Полсотни третий, запрашивайте запрос!

Экипаж в воздухе:
- 01-й, подтвердите запрос 1380.

Руководитель полетов (командир АП):
- Я 01-й, подтверждаю 2хх5.

Экипаж в воздухе:
- 01-й, все правильно, слушаю задание…

Руководитель полетов (командир АП):
- Полстатретий, на точку и готовь вазелина килограмма два!

Экипаж в воздухе:
- 01-й, выполняю на точку. А вазелин кому?

Руководитель полетов (командир АП):
- Серега, не 3,14зди, выходи на точку, сливай топливо до 2 тонн и садись, работы на полигоне не будет - понятно..., ты все понял, так сказать…

Экипаж в воздухе (командир звена):
- 01-й, понял вас, выход на точку, аварийный слив до 2 тонн и посадка. Заруливать куда?

Руководитель полетов (командир АП):
- На стоянку, - хрипло выдавил из себя командир, наконец поняв, что пронесло всех их в этот раз очень мощно, но почти безболезненно…

Выполнив посадку, экипаж зарулил на стоянку, после чего пешком отправились на КП. Однако дверь им не открыли…. – слухи говорят, что пока экипаж рулил после посадки, на КП трёхлитровая банка спирта была опустошена просто так, как вода, даже огурчик не потребовался им всем….
Через месяц летчик заменился вглубь СССР, откуда при всем желании, он никак не мог долететь до границы своей страны…" (с)
sibstupa
 
Повідомлення: 485
З нами з: 20 лютого 2010, 10:05
Подякував (ла): 21 разів.
Подякували: 81 разів.

Поперед.Далі

Повернутись до Ковельські балачки

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Google [Bot] і 17 гостей

cron